"Не буває і дня, щоб чоловіки на вулиці не звернули на мене увагу"

 

— Не забывайте нас! — актриса Аліса Фрейндліх 8 грудня випроводжає російського президента Володимира Путіна із Большого драматичного театру ім. Товстоногова в Петербурзі. Він приходив привітати її з 80-річчям. Випив келих шампанського, подарував букет і солом'яний капелюшок, прикрашений маками. Схожий був у баронеси, яку ­1974-го Фрейндліх зіграла у стрічці "Солом'яний капелюшок". Аліса Брунівна відзначила ювілей у колі друзів і колег.

У дитинстві Аліса Фрейндліх мріяла співати в опері.

— Батько відмовив мене від оперної сцени, хоча мала сильний голос, — розповідає актриса. — "Ти — крихітна. А там фактура треба. На драматичній сцені можна і голос використати, і танцювати, і зовнішність краще туди підходить".

Фрейндліх вступила на факультет акторської майстерності до театрального вузу. Там вийшла заміж за однокурсника Володимира Карасьова. Прожила з ним рік. Удруге побралася з режисером театру ім. Лєнсовєта Ігорем Владимировим, старшим на 16 років.

— Коли ми зустрілися, я була як чистий аркуш у всіх житейських питаннях. А в нього — два шлюби за плечима. Я жадібно, мов губка, всотувала все, що він знав, умів, чим був багатий.

Шлюб тривав 20 років. Народилася донька Варвара. Чоловік ставив спектаклі для Фрейндліх. Її називали першою леді театру. Однак Владимиров випивав, часто закохувався, зраджував, і Аліса Брунівна вигнала його. Незабаром утретє вийшла заміж — за актора Юрія Соловйова, молодшого за неї на 15 років.

— Мій чоловік працював актором, хоч і не мав освіти. Те, що в мене все було гаразд на сцені, а у нього — не завжди, впливало на наші взаємини. В нашому житті стресів було більше, ніж може витримати організм. Тому ми розійшлися.

В особистому житті я нещаслива. Все розбивалося об мою зайнятість. Чоловіки не люблять жінок, які відстоюють творчу і фінансову незалежність, — каже Фрейндліх. — Утім, не буває і дня, щоб чоловіки на вулиці не звернули на мене увагу. Якби раптом перестали помічати, мені стало б погано.

Десять років тому у фільмі "На Верхній Масловці" Фрейднліх грала 87-річну скульпторку. Її партнером був тоді 38-річний Євген Миронов.

— Женя розповідав, що починав тремтіти, коли торкався до рук Аліси Брунівни. Він за нею божеволів, марив, — згадує подруга актора. — А художник по костюмах говорила, що якось, заснувши в перерві, Миронов повторював ім'я Фрейндліх.

— Аліса — жінка без віку, — каже її останній чоловік. — В ній ­поєднується інтелігентність, талант, розум. При цьому вона — геніальна актриса. Як це у неї виходить? Чорт його знає.

Аліса Фрейндліх відома за стрічками "Д'Артаньян і три мушкетери", "Сталкер", "Жорстокий романс". Усього знялася у понад 60 фільмах.

Славу на увесь Радянський Союз їй приніс "Службовий роман" Ельдара Рязанова. У ньому зіграла начальницю статистичної установи. Для ролі пофарбувалася і прилизала волосся, одягла завеликий костюм й окуляри діда одного з членів знімальної групи.

Удень знімалася у Рязанова в Москві. Увечері сідала на потяг і поверталася до Ленінграда. Там були репетиції в театрі, вистава. Потім знову — нічний потяг на Москву. Так тривало півроку.

35 років мала Аліса Фрейндліх, коли вперше зіграла на сцені Малюка з "Карлсона, що живе на даху". Це її улюблена роль у театрі. Всього виконала їх близько 60.

"Коли знаходжу білий гриб, цілую землю"

Пачку цигарок викурює Аліса Фрейндліх за день. Курити почала в 36 років, коли від інсульту померла її мати.

Щоб позбавитися залежності, актриса вдавалася до голковколювання й гіпнозу. Та марно. Три роки тому пережила операцію на кишківнику. Проблема виникла через куріння. Фрейндліх майже не вживає алкоголю.

— Чарку горілки можу цмулити вечір, — розповідає актриса. — Але я матюкаюся. Треба ж якось позбавлятися негативних емоцій! Театральне життя і закулісна обстановка навчили мене цього "мистецтва".

Фрейндліх любить збирати гриби.

— Коли знаходжу білий гриб, цілую землю. Я навіть взимку уві сні бачу ліс. Божевільний грибник — це як закінчений алкаш.

×