— Раніше нічого не вигравала. Хоч квитанції про передплату газети надсилала регулярно. Коли отримала 500 гривень виграшу, одразу на пошті виписала "Газету по-українськи" на наступний рік, — розповідає 53-річна Любов Вороніна із села Бистрик Ружинського району на Житомирщині.
"Газету по-українськи" передплачує з 2008 року. Під час розіграшу від видання виграла 500 грн.
— Раніше працювала листоношею. Побачила, що односельчани її активно виписують. Погортала, мені газета сподобалася. Ще раз квитанцію надішлю. Мрію виграти путівку від "Газети по-українськи". Поїхали б із чоловіком у санаторій відпочити й підлікуватися, — каже Любов Григорівна.
Її батько був слюсарем із ремонту техніки, мати — дояркою.
— Маму одного разу преміювали пральною машиною. Яке це було для нас щастя, особливо для мами, руки в якої боліли від роботи. Щодня видоювала по 28 корів. Деякі давали більш як відро молока. Дома одну видоїш, та руки терпнуть, а тут цілий ряд стоїть.
Любов Вороніна від першого шлюбу має дорослих сина й доньку.
— Вийшла заміж у 19 років, коли вчилася в Житомирі. Народили Володю й Аліну. Я працювала на панчішній фабриці в'язальницею. Життя не склалося. 20 років тому ми розлучилися. Я з дітьми приїхала до своєї мами, — розповідає Любов Григорівна.
2004 року Любов Вороніна зійшлася із сусідом Юрієм Олександровичем.
— Юра старший за мене на шість років. Мешкав через дорогу, теж зі своєю матір'ю. Коли залишився сам, запропонував одружитися. З Юрою знайшла своє щастя. Він працює на фермі, а я дома господарюю — маю другу групу інвалідності. В хаті моєї мами тепер живе сім'я мого сина Володі. Він будівельник. Має двох синів. Владиславу 11 років, Ярослав — на чотири роки менший. Донька Аліна живе біля нас з Юрою. Зараз у декретній відпустці. Виховує 2-річного Єгорку, — говорить Любов Григорівна.
5 
35413
Коментарі