пʼятниця, 01 березня 2013 08:54

"Тойотою" Ігоря Мірошниченка їздить Олег Тягнибок

Автор: фото: Сергій Старостенко
  Нардепу-”свободівцю” Ігорю Мірошниченку на 37-річчя не презентували подарунків. "Батьки зранку подзвонили, дружина поцілувала, і все", — каже він
Нардепу-”свободівцю” Ігорю Мірошниченку на 37-річчя не презентували подарунків. "Батьки зранку подзвонили, дружина поцілувала, і все", — каже він

— Сьогодні депутат від опозиції маргарітками інтірісувався. Я йому кажу: "Так маргарітки ж на кладбіщі сіють". Він: "Та давайте, мені всьо равно для тещі", — каже невисока продавщиця у будівлі навпроти Кабінету міністрів. Тут, на Садовій 3а, розташовані профільні комітети Верховної Ради.

У плетеній сірій шапці вона стоїть на майданчику між першим і другим поверхами. На дерев'яному столі в барвистих пакетиках продає насіння квітів. Коштують від 10 грн за один. Це у вісім разів дорожче, ніж на майдані Незалежності.

— А в мене зранку депутат від Партії регіонів вишиванку за 500 гривень купив, — відказує інша. Вона торгує поруч вишиванками. — Так удівилась.

— Так а шо, — сміється продавщиця з насінням. — Не всю ж жизнь спортивки носить.

— Піднімайтеся на четвертий поверх, там весь коридор "свободівський", — телефонує Євгена, помічниця нардепа-"свободівця" Ігоря Мірошниченка, 37 років. У кабінеті висить тризуб. Мірошниченко заходить у вишиванці. На правій руці — срібний перстень із меандрами.

15 лютого в Охтирці на Сумщині він зніс пам'ятник Леніну. Пов'язав тросом, причепленим до ЗІЛа. Сам сидів за кермом. Коли машина рушила, верхня частина скульптури впала й розбилася. Питаю, чому валив пам'ятник в Охтирці. Адже на його малій батьківщині — в місті Лебедин, за 42 км від Охтирки — стоїть удвічі вищий.

— Його буде знищено, обіцяю, — проводить кулаком по столу, наче щось відкидає. — У Лебедині було три пам'ятники Леніну. Опудало біля педагогічного училища знесли в 1990-х. Погруддя у військовому містечку на днях розбили невідомі патріоти. Лишився тільки один, біля медичного училища. На моїй пам'яті його знищували разів два-три. Потім відбивали голову, руку, ногу, підпалювали, обливали фарбою. Коли відбили носа, виявилося, що голова беушна, на гвинтах — знята з іншого пам'ятника.

На тому місці має бути інший монумент. Директор Лебединського краєзнавчого музею Володимир Кравченко дослідив, що кривавий Петро І стратив тисячу козаків-мазепинців за так звану зраду. Навпроти лебединського Леніна раніше стояв собор. На його ґанку колись козакам відтяли голови. Тіла Петро І наказав розкидати довкола міста. Заборонив під загрозою страти ховати їх. Але лебединці десь їх поховали. Могила невідома, але на вулиці Пагранічніков, — переходить на суржик, — зробили пагорб із дерев'яним хрестом. Я знайшов меценатів, які оплатять зведення пам'ятника їм.

Довго готувалися до поїздки в Охтирку?

— Та не готувалися взагалі. Приїхав спочатку у Тростянець, узяв в оренду ЗІЛ. Думаю, що його власник — патріот, бо взяв за оренду всього 200 гривень. Привіз три власні драбини, скріпив. Міліція теж приїхала. Чотири автівки, з "калашами" наперевіс, у бронежилетах. Коли поліз на Леніна, "беркутівці" навіть драбину тримали. Потім прийшли якісь гопніки, хлопчики малі. Називалися комуністами. Єдине їхнє звинувачення було: "Чого ви смієтеся?". Кажу: "А я плакати маю?"

Міліція заявила, що депутати відповідальності уникнуть, а решту учасників судитимуть.

— До Охтирської міліції в мене претензій нема. Нікого не били. Це приклад того, як можуть громадяни з міліціонерами співіснувати. Але київське керівництво, мабуть, звикло: якщо не побив журналістів і депутатів, день пропав дарма. Тому й почали городити нісенітницю. Усе зробив я. Решта стояли, дивилися.

Міліція сказала, що в акції брали участь багато засуджених. З боку "Свободи" їх не було. Підійшов якийсь вишкребок — морда чорна, таке враження, що обкурений. По фєні говорить слова, яких я навіть не знаю: "Убери тело". Потім підійшов ще один гопнік бритоголовий. Матюками послав: "Ти живий звідси не поїдеш. Ти шо, не понял?". Я думав, йому років 25, виявилося — 17. Смалив, як паровоз. Години за дві приїхала депутатка від КПУ Вікторія Бабич. Каже: "Чого ви ображаєте мого сина?"

Чому обрали саме Охтирку?

— Перед виборами у "Фейсбуку" люди питали: "Скільки той Ленін ще буде стояти? Це ж приниження національної гідності". Я сказав: "Нема питань, буду депутатом — допоможу". Приїхав недавно. Кажуть: "Обіцяв? Роби". Я й зробив. Після того образилися виборці з міста Буринь. Пишуть: "Чого ви поїхали спочатку в Охтирку? Ви ж і нашого Леніна обіцяли знести".

В Охтирці стояв собор, який знесли комуністи в середині ХХ століття, не питаючи громади. А зараз територія передана в оренду церкві Київського патріархату. Вони хочуть звести там храм. Цинізм, коли церква платить за територію, на якій стоїть це опудало.

У Верховній Раді як відреагували на ваш учинок?

— Троє "регіоналів" перечепили в коридорі: "Візьмем тебе в заручники, заберем у Харків. І поки ти нам не звалиш усі пам'ятники Леніну, не відпустим". Деякі з них готові профінансувати наші акції знищення пам'ятників вождям у своїх регіонах. Мер Сум Мінаєв визнав: "У нашому місті стоять два незаконні істукана". Спілкувався з міськими головами кількох райцентрів. Кажуть: "Депутати готові голосувати, якщо громада підтримає". А громада, будучи невігласом, каже: "Та хай стоїть, воно мені не заважає. Не чіпайте Леніна, я біля нього піонером стояв". У Лебедині під пам'ятником Іллічу не одна дівчина цноту втратила, бо бар навпроти стоїть.

Виходимо в коридор. Назустріч іде "свободівка" Ірина Фаріон, 48 років, у блакитній вишиванці.

— Іменинник! — цілує Мірошніченка в обидві щоки й біжить далі.

У вас день народження?

— Так, але я цього свята не люблю, — відмахується. — Подарунків сьогодні ні від кого не отримав. Батьки зранку подзвонили, дружина поцілувала. І все.

Дружина Ігоря Галина — журналіст, онука скульпторки Галини Кальченко. Виховують дочку Любаву, 4 роки.

— Їй зробили кесарів розтин. Перші слова її після пологів були: "Чи зможу народжувати знову?". Бо ми хочемо мінімум трьох дітей.

Іван Мозговий із сумської "Свободи" каже, що ви купуєте автомобілі та розширюєте готельний бізнес за партійні гроші.

— З цієї історії всі сміються. Осередок у Сумах навіть членськими внесками свою діяльність не забезпечує. Мозговий просто образився, що я його не призначив керівником міськорганізації. Я маю БМВ, який нещодавно придбав у кредит. Ще маю "Тойоту Секвою", якою їздить Олег Тягнибок уже чотири роки. Права на готель передав дружині. І так уже півтора року перевіряючі органи не вилазять із підприємства.

— Девушка, не улыбайтесь так, он занят, — підходить депутат від Партії регіонів Володимир Мисик, 48 років.

Міцно тисне Ігорю руку. Фотограф це знімає. Мисик штовхає Мірошниченка ліктем у бік.

— Це провокація, — каже Ігор.

Прощається за руку з фотографом. Іде до турнікету. Нас охоронець не пропускає.

Кажуть, що джип купив замість квартири

Років шість-сім тому, працюючи спортивним коментатором на каналі "ICTV", Ігор Мірошниченко купив автомобіль BMW-X5. Маючи пристрасть до цієї марки авто, вибрав джип. Придбав його за 60 тис. євро — тоді 390 тис. грн. На той час Мірошниченко не мав житла в Києві. Він вирішив купити машину, за ціною квартири. Зараз їздить теж BMW, але вже престижнішої марки.

— Ми маємо з Ігорем подібну історію. Я приїхав у Київ із провінційного волинського села, а він із провінційного сумського містечка, — каже нардеп-"свободівець" Юрій Сиротюк, 36 років. — Познайомились 2008-го, коли він ще працював у спортивній редакції на каналі "ICTV". Ігор прийшов у офіс "Свободи" і сказав, що на телебаченні проводять кампанію, начебто українці не бажають дивитися нашого кіно, а хочуть російське. Ми зробили акцію "Марш глядача". Крутили українські стрічки прямо на вулиці.

Він емоційний. У його руках усе горить, енерджайзер. Вимагає, щоб усі говорили українською мовою. Не дай Боже десь якісь русизми, одразу виправляє.

Зараз ви читаєте новину «"Тойотою" Ігоря Мірошниченка їздить Олег Тягнибок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

243

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі