Дмитро Клімашенко одружився з дворянкою

 

28-річний музикант Дмитро Клімашенко перестав співати. Він відкрив власну продакшн-студію звукозапису "ДК м"юзік".

— Где мой пиджак? — голосно запитує Дмитро хлопців у кімнаті звукозапису. Ті гучно вмикають музику. Клімашенко сідає на диван біля вікна.

— Я буду продюсувати на російському каналі СТС музичний проект "Класичний вечір", — говорить він українською, потім переходить на російську.

Дмитро записує пісні артистам Жені Фокіну, Марті та Маші Фокіній.

— Готую новий гурт: троє дівчат співатимуть по-справжньому. Бо якщо попросити наших артистів співати вживу, 99 процентів відпадуть, — переплітає він руки на животі. — Надя — зі Швеції, циганка. Співала з Майклом Джексоном, Бійонс, Стіві Вандером. Ми з нею спілкуємося циганською. Друга — Тетяна Решетняк, сама пише тексти до пісень. А третю ще шукаю.

Над диваном у рамці висить чорно-біла фотокартка. На ній Клімашенко з американським джазовим співаком Джорджем Бенсоном.

— На своє 26-річчя хотів зробити сольний концерт у палаці "Україна", замовив зал, — згадує Дмитро. — За кілька днів до початку мені сказали, що нікуди привезти Джорджа Бенсона. Я віддав йому зал. Бенсон запропонував мені заспівати з ним пісню. Потім він затяг мене в лімузин і каже: "Дрінкс, клаб!". Ми поїхали у клуб "Оранжерея", гуляли до сьомої ранку. Випили багато віскі, дідуля вже п"яний був, — сміється. — Бенсону 63 роки, має семеро дітей. Ми обмінялися номерами телефонів, він запросив мене в гості. Джордж має кілька будинків: у Лос-Анджелесі, на Багамських островах, у Маямі. Наступного дня я мав летіти з ним до Кремлівського палацу співати дуетом. Та в моїх друзів у Львові виникли проблеми, і я полетів туди. Андрюшенька! — кричить він хлопцям у коридорі, які гучно сміються. — Вы же не на вокзале, ребята.

Дивлюся: така симпатична, вирішив пробачити їй

— Ви справжній циган?

— У мене циганська кров. Але я українець, бо народився в Києві й тут живу, — каже він. — Вісім років тому з Ані Лорак грав у мюзиклі "Цигани". Мене звали Рува, а її Земфіра. У кінці нас убивають, як Ромео і Джульєтту. У мене виходить так, що я здебільшого працюю з дівчатами.

До кімнати заходить прес-секретарка Клімашенка в короткій спідниці й високих чоботах.

— У вас все нормально? — віддано дивиться вона на нього.

Дмитро продовжує говорити, не звертає на неї уваги.

— Жінок люблю з раннього віку, — сміється. — Подобаються розумні, тактовні. Люблю, коли жінка поважає свого господаря. Тобто чоловіка, — спохоплюється співак. — Вона має любити зустрічати гостей і робити життя чоловіка кращим. Три роки тому дівчина на машині стукнулася в мою "ауді", — згадує артист. — Побила мені фару, бампер. Вийшов, дивлюся: така симпатична, вирішив пробачити їй. Вона каже: "Ой, я так засмотрелась". А я їй: "Забудьте, давайте краще познайомимося". Її звали Наталя, після аварії ми ще раз зустрілися. Тільки не кажіть моїй дружині, добре?

Клімашенко має дружину Аніку.

— Ми однокласники, сиділи за однією партою. Одружилися в 17 років. Я тоді співав у клубах. У Аніки батько циган, а мама росіянка. Вона зі шляхетної сім"ї князя Олега. Має дворянство, і діти наші теж дворяни. Маємо 11-річну доньку Лідію та Нану, два роки. Ліда раніше хотіла бути президентом, тепер — керівником власної компанії. А співати не хоче.

1979, 15 травня — Дмитро Клімашенко народився у Києві в родині гітариста
1994 — на конкурсі "Зоряний шлях" отримав гран-прі за відеокліп "Спрячь за высоким забором девчонку"; за рік записав перший альбом "Возвращайся издалека"
1996 — одружився з однокласницею Анікою; народилася донька Лідія
2002 — став продюсером гурту "Алібі"
2003 — створив продюсерський центр та студію звукозапису "ДК м"юзік"
2004 — народилася донька Нана; закінчив університет культури, факультет "режисура масових свят"
2005 — продюсер співачки Маші Фокіної

×