Родина Раєвських має п"ятеро дітей. Четверо з них: 4-річна Марія, 6-річна Вікторія, Дмитро, 9 років, та Марина, 14 років, — прийомні. 23-річний Іван — рідний. Сім"я живе на Жуковому острові в Києві.
52-річний Олександр Раєвський зустрічає біля в"їзду на острів. Там стоїть охорона.
— На острові живуть багаті люди, — пояснює він російською. — Ми тут уже 11 років. Я мав "гостинку" на Корчеватому. Продав, бо через малу площу не давали дітей із притулку. На острові купив капітанську каюту. Обклав її цеглою, а потім почав розбудовувати. Тепер маємо будинок на 115 квадратних метрів.
У хаті тісні кімнати, прохолодно. Увімкнений обігрівач. Молодші діти в хутряних черевичках.
Три роки тому Раєвські взяли з притулку Марію, за нею Вікторію. Вони сестри.
— Мама дітей, — господар мовчки стукає себе пальцем по шиї: показує, що вона п"є, — доньок відвезла до баби в село під Київ. Дід ганявся за бабою із сокирою, пили та билися. Якось замотали онучок у ковдри й відвезли в Київ на вокзал. Їх підібрала міліція. Діти захворіли на запалення легень, три місяці лежали в лікарні.
Дівчатка відвідують садок. 51-річна Валентина Раєвська працює там нянькою, отримує тисячу гривень. Олександр Миколайович — водій в одному з відділень "Київстару". Каже, що має вільний графік і щодня відвозить і забирає дітей із садочка й школи.
Марія розказує вірш про журавля, тримаючись за поли короткої спіднички-плісировки.
— Я сама навчилася, — хвалиться.
— Нє, її Діма навчив, — заперечує сестра.
Валентина Раєвська повезла Дмитра до поліклініки, бо той кашляє.
— Він такий розбишака, — усміхається батько. — У школі в одних шкарпетках і сорочці по коридору ганяє. Почав виправлятися, оцінки кращі приносить. Його мама торгувала на базарі біля метро Либідська. Кинула його там.
Марина з"явилася у родині останньою. Її мама торік померла. Де батько, дівчина не знає. Вона має довгі чорні вії і тонкі брови.
Татові батьки живуть у Грузії, я їх не бачила
— Мама Евеліна була хороша, доглядала мене. А батько пив, бив її. Коли мені було 10 років, ми пішли від тата. Мама померла торік, спилася, — опускає очі. — Бабуся теж померла, а дідуся я не знаю. Татові батьки живуть у Грузії, я їх не бачила.
Господар каже, що й сам був три роки в інтернаті.
— Мій батько помер, коли я мав чотири роки. Мама хотіла вийти заміж, тому здавала мене в інтернат. Ще був старший брат. Його вона в санаторії посилала.
У капітанській каюті, переробленій під спальню, живуть найменші діти, бо тут тепліше. На другому поверсі сплять Марина й Олександр Миколайович.
Інша кімната зашторена. Туди Раєвський іти не дозволяє.
— Там живе наш син Ваня, сам за нею стежить. Він працює на одній із київських фірм. Сюди приходить лише переночувати. Має на Троєщині дівчину Іванку. У неї трикімнатна квартира, але до неї жити не йде. Коли брали дітей, радилися з ним. Він погодився, але трохи ображається, — розповідає батько.
У Раєвських була ще рідна донька. У 16 років вона втопилася в річці:
— Поїхала на день народження до подружки на Оболонь. Компанією пішли до Дніпра. Там була насосна станція, і доньку затягнуло у трубу.
Розповідає, що острові живе співак Віталій Білоножко.
— Сім років тому купив у мене великого човна. Продав йому за 600 гривень, бо треба було гроші на будівництво. Тепер можна було продати за тисячу доларів, — чухає потилицю.
Десять років Олександр Миколайович працював у шахті на Донеччині.
— Заробляв 300, потім 700 рублів. Але звільнився, бо після вибухів нас змушували загружати у вагони кульки з руками і ногами загиблих шахтарів. Раз при мені загинуло 17 людей.
"ГПУ" дякує за сприяння в підготовці публікації соціальній службі Голосіївського р-ну Києва. Щодо проблем усиновлення дітей можна звертатися за тел.: 257 03 49, 257 60 90.
1955, 22 листопада — Олександр Раєвський народився в м. Горлівка Донецької області
1957, 7 листопада — у Горлівці з"явилася на світ Валентина
1976 — одружилися; Раєвський працює в шахті
1984 — народився син Іван
1985 — родина переїхала до Обухова, за п"ять років перебралися до Києва; чоловік працював слюсарем, ковалем
з 2003 — охоронець, згодом — водій у київському відділенні "Київстару"
2004 — із притулку родина взяла Марію, за півтора місяця її сестру Вікторію, за рік — Дмитра, а ще за рік — Марину
7 
35413
Коментарі