Власник ділянки обурився, але грошей не взяв: Як шукали локації нових українських фільмів

13

У 2018-му році в прокат вийде більше 30 стрічок українського виробництва.
Gazeta.ua пропонує розповіді кіношників, як шукали місця для зйомок трьох фільмів, які незабаром покажуть на великому екрані.

"Морена" містичний трилер Сергія Альошечкіна

 

До карпатського села знайомитись з батьками нареченої приїздить киянин Юра. В хлопця закохується молода відьма Іванка. Режисер-сценарист Сергій Альошечкін почув переказ про молоду чаклунку із Західної України від знайомих. З цієї фабули розвинув фантастичну історію "Морени".

 

"Головна героїня — розбещена донька сільського голови. Звикла отримувати, що запрагне. Коли бачить, що Юру не зваблює її краса, вдається до чарів. Справжнє випробування на хлопця чекатиме в ніч на Івана Купала, - розповідає піар-менеджер Ganzafilm Ольга Мельник.- У фільмі будуть еротичні сцени, адже зупинятись Іванка ні перед чим не збирається. В селі її називають Морена. Як і опудало відьми, яке за традицією спалюють на Купала. Іванка зовні мила красуня, але зла. Відьма вона не за природнім покликанням - це її свідомий вибір".

 

"Знімали в селі Микуличин, Яремчанського району на Івано-Франківщині. Спершу планували на Поліссі, але для однієї з ключових сцен потрібен був особливий міст — містично-небезпечний між скелястих берегів, з бурхливою річкою. А крім Карпат ніде не знайшли такого краєвиду. - каже Ольга. - Так вийшло, що розпочали якраз перед святом Івана Купала. Приїхали в гарну сонячну погоду, почали застосовувати "вітродуї" - і тут зненацька злива! Почався жахливий вітер. Зйомки зупинили. — вже злякались, жартома, що розбудили Морену. Після дощу продовжили. Але, зважаючи на сюжет, було дещо моторошно".

 

"Коли падають дерева", реж. Марися Нікітюк

 

Три покоління проживають в українській провінції. Тут народні вірування , дика природа, розквіт криміналу і пострадянський хаос злилися воєдино. У жорстких соціальних рамках герої намагаються знайти внутрішню свободу.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стрічка "Моя русалка, моя Лореляй" здобула приз на кінофестивалі в Індії

"Коли читав сценарій – не уявляв, як режисер зможе втілити фільм. Історія сумна, я її не розумів. Марися Нікітюк виявилася чудовим оповідачем. Для зйомок мали знайти місце, яке з одного боку оточене лукою, з іншою – ліс і село, а поряд – табір циган. Їздив по кількох областях. Знайшли в Седніві на Чернигівщині. Там дуже колоритні будиночки – пофарбовані в яскраві кольори, із різними віконницями. На самому краю селища виявилось схоже місце. Навіть із кінним двором, який обіграли під циганський табір", - розповідає директор по локаціях - Єгор Скалига.

 

"Дике поле", за романом Сергія Жадана "Ворошиловград", реж. Ярослав Лодигін

 

Герман дізнається, що у Старобільську на Луганщині, звідки він родом, бандити хочуть захопити заправку брата. Їде на батьківщину, щоби захистити власність родича, за сюжетом.
"На перший погляд — напівкримінальна історія, — каже продюсер Володимир Яценко. — У чувака намагаються забрати стару заправку, а він починає комизитися. Але насправді Жадан пише про пошук свого коріння. Герман повертається додому, заново знаходить свою землю, друзів і кохання. Розуміє, чому їх потрібно захищати. Насправді ж, бандити хотіли дорого заплатити за заправку головному героєві. І насправді вона не була йому потрібна. Але коли він боязко говорить, що подумає, на нього починають тиснути. Через це опирається сильніше. Якщо людину примушувати до чогось, можна пробудити в ній здатність до вчинку".

 

"Жадан дуже докладно прописав у романі місцевість– мали знімати саме в Старобільську. – розповідає директор по локаціях - Єгор Скалига. - Тамтешня влада узгодила нам зйомки поблизу ТБ-вишки, а через певний час, коли вже побудували заправку – з'явився власник землі. Хлопець відкритий, подзвонив, трохи спочатку "наїхав". Питає: "От ваш роман про що? Про повагу до приватної власності. А ви що робите?" Хотів заплатити йому оренду, узгодив із продюсером. Купив хороше віскі та приїхав на перемовини. Пляшку він узяв, а гроші за оренду — ні".

 

×