Зеленському слід зрозуміти, що китайці нам не друзі – і ось чому

Наша війна з Росією – це війна за цінності. А Китай сповідує зовсім інші цінності

Володимир Зеленський кличе Сі Цзіньпіна. А Сі не їде. І навіть не дзвонить.

Чому?

По-перше, тому що Китай нам не друг. Китай у протистоянні із США цінує Росію як свого політичного союзника і цінний сировинний придаток. А тому не буде демонструвати підтримку Україні. Росія каже, що в Україні воює з колективним Заходом. А Китай протистоїть йому в реальності. Принаймі США. А саме США найбільше допомагають нам у протистоянні з Росією.

По-друге, тому що з Китаєм магія Зеленського не працює. Зеленський говорить не з політиками. Зеленський добре заходить суспільству. Він дуже популярний на Заході. І завдяки тому, що він є відображенням героїчного образу українського народу, він є уособленням українства для середньостатистичного німця чи канадійця. Але також тому, що він відповідає запиту на контрелітність, який зараз дуже поширений на Заході через зростання економічної нерівності, яку фіксують останні десятиліття.

І саме через підтримку суспільства у політиків вже немає вибору. Бо політики роблять те, що хоче суспільство. А в Китаї у суспільства немає вибору. Що скаже товарищ Сі, то й буде. Суспільство робить те, що хоче диктатор.

Тому навіть якщо б Сі приїхав, подзвонив, вийшов на зв'язок по зуму чи прислав смс – це б нічого не змінило. Та сама проблема і з Індією, до речі. Де останні роки активно йде автократизація країни, і Нарендра Моді перетворюється на авторитарного керівника, який закриває незалежну пресу, садить у в язницю свого найближчого противника, а найбільшим олігархом стає його дружбан. Наближаючи країну до індійського варіанту фашизму, про що зараз бʼє на сполох західна преса.

Тому Китай і Індія нам не друзі. Як держави. Бо наша війна з Росією – це війна за цінності. І ми не отримаємо підтримку від тих урядів, які сповідують зовсім інші цінності. Або не сповідують жодних.

Вони не можуть стати прямо на бік Росії. Бо їм потрібні ринки Європи і США. І вони знають, що цього їм не подарують західні уряди, бо такого не пробачать західні суспільства. Але вони будуть намагатися співпрацювати з Росією, щоб максимізувати свій прибуток. Бо для диктаторів, як і для депутатів ОПЗЖ, всіх цих міцних "госпідарників", ніколи не буває цінностей, а є інтереси. Власні інтереси. Тому всі ці шуфрічі і суркіси завжди так легко знаходили спільну мову між собою в українському парламенті. Бо ніякі ідеологічні "дурниці" їм не ставали на заваді.

А візит чи підтримка України в інший спосіб цим інтересам заважає. Бо важче буде отримати вигоду від слабкої Росії. Важко буде отримувати сировину із знижками звідти. Не кажучи вже про те, що "інша" позиція дозволяє як Індії, так і Китаю претендувати на роль лідерів іншого світу. Глобального Півдня. Світу ображених країн, де рівень життя нижчий, ніж на колективному Заході. Але де цей рівень життя і економічна міць значно зросли за остані 40-50 років, і вони хочуть зайняти більшу роль у світу. Парадокс у тому, що рівень життя Глобального Півдня стрімко виріс завдяки глобалізації, яку впроваджували і забезпечували США. Що не заважає більшості на цьому Глобальному Півдні ті США не любити – а отже, і не підтримувати тих, кого підтримує США. Тобто нас.

Тому не слід переживати, що Сі не дзвонить. Від того дзвінка користі б не було ніякої. Тіки час витрачати. Від візита Орландо Блума й то більше користі.

Оригінал