За рік Зеленський не отримав конкурентів

Завершення "епохи бідності" поки не відчули

Рік тому країна отримала нового президента. Гарна можливість поговорити про те, що зроблено, а що – ні. Які можливості використано, а які наглухо втрачено.

Що вдалося?

Зняття недоторканності - те, на що не наважувались бравадні попередники, про що говорили 30 років, але зміг зробити новобраний парламент. Так, із правками проросійських партій та відтермінуванням, але все ж процес пішов. І це вплине і на політичну культуру, і на те, що частина старих корупціонерів точно не захочуть у нове скликання.

Ринок землі - повернення прав громадянам - це правильна і потрібна норма. Правда, недоопрацьована сама формула ринку та закладені проблемні точки, а ще не забуваємо про відтермінування.

Нові кадри - оновлений парламент, оновлені адміністрації. Це те, що Зеленський зміг зробити на гребені створеної ним хвилі оновлення. Проблема, що частина кадрів – це просто невідомі, а не якісно нові, як очікували. Проте загалом це краще, ніж засиджені корупціонери.

Що не вдалося?

ЗЕолігархізація та відсутність справедливості - посилення впливів і розподіл областей між олігархами. Уже не тільки монополії у галузях економіки, але й цілі території поділені між найбагатшими та найвпливовішими.

"Завершити війну та нарешті перестати стріляти" - стріляти ми перестали, а от ворог - ні. Тож президентські маневри швидше схожі на легалізацію здачі українських інтересів Путіну. За великим рахунком нічим "якісно новим" Зеленський в даному кейсі від Порошенка не відрізняється. Обіцянки та розмови, обміни полоненими на російських умовах, спроби легалізувати особливий статус Донбасу та возвеличення зустрічей в "нормадському форматі" - за 6 років ніяких якісних результатів так і не дали.

Завершення "епохи бідності" - рівень життя населення знизився. А заробітчани повернулися через коронавірус, а не економічні стимули. Окрім як росту доходів ЗеКласу (депутати із конвертами, міністри із надбавками, олігархи із квотами), ніхто завершення цієї епохи не відчув. Враховуючи олігархічну налаштованість уряду, так і не побачимо.

Чому рейтинг тримається?

Перше - Зеленський вдало працює із медіа, акторське амплуа не стало минулим, бо він все ще намагається бути фронтменом і більше грати на публіку, ніж приймати якісні рішення.

Друге - відсутність видимих конкурентів. Тимошенко, Порошенко, Бойко виглядають застарілими і далі своїх ніш не виходять, то й конкуренції молодому та все ще новому Зеленському не несуть.

Кличко почав пробувати конвертувати карантин в трамплін для президентського рейтингу, але поки що надто мляво та невиразно, плюс паралельно співпрацюючи із Банковою. А це така собі опозиційність.

Далі Зеленського чекають конфлікти на базі "коломойського закону" та виключення із партійних чатів слуг олігарха.

Оригінал