Західний інвестор сприйняв обіцянку Зеленського, як загрозу

Няня за 100 мільйонів

Почитав я висловлювання представників українського бізнесу на тему обіцянок президента в Давосі закордонним інвесторам надавати персональну опіку від уряду в особі "інвестиційної няні, що говорить п'ятьма мовами і 24/7 вирішує будь-яке питання".

Міркування різні, але всі схиляються до того, що українських інвесторів образили. Пояснюю — не образили. Українських інвесторів це не стосувалося. Українським інвесторам неможливо замилювати очі, розповідаючи про інвестиційну няню і податкові канікули на тлі непрацюючих судів, непрозорої поліції та неефективної системи оподаткування. І постійних спроб зламати спрощенку. Ніхто у нас вже давно в це не вірить.

А західним — можна, тому що поки вірять. Не всі, але ще частина довірливих залишилася. Поклики інвестувати в нашу економіку адресовано насамперед іноземцям.

Як це сприймає український інвестор — написав. Тепер як це сприймає західний інвестор. Відповідаю. Західний інвестор сприймає це як загрозу. Все на ручнику. Економіка на ручнику. Рішення на ручнику. Все залежить від волі прем'єра. Або президента. Поки ти з ними в хороших відносинах — все гаразд. Але якщо раптом відносини зіпсувалися, все летить у прірву. Чи раптом він подав у відставку. Це означає, що разом з ним у відставку подав і ти — разом з усім своїм бізнесом.

Залишається йти на уклін і домовлятися з новим. Пояснювати, чому в тебе преференції є, а у місцевого — немає. А це вже прямий шлях до корупції.

Це як отримати запрошення інвестувати в острівне плем'я тубільців, які відомі тим, що їдять людей. З обіцянкою головного вождя що вас, як інвестора, ніхто не їстиме. Поки що. Потім може з'їдять. Або спочатку вождя з'їдять, причому разом з вашою нянею. А потім і вас. Коротше кажучи — послідовність будь-яка, кінець один. Зате речівки, гасла, пісні та танці біля вогнища виглядають красиво — аж мурашки по шкірі.

Скільки можна говорити нісенітниці. Було б весілля — зайшло б як тост. Та не весілля ж, невже не доходить.

Оригінал