Росія намагається підкупити українських олігархів газом

Основа дружби з Москвою – газ, диверсія і корупція

Після зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним президент Молдови Ігор Додон заявив, що прийняли принципове рішення про виділення його країні кредиту в $300 млн "на інфраструктурні проекти".

Ця сума дещо менша тієї, яку просив у Москви новий молдавський прем'єр, колишній радник Додона Іон Кіку. Але що найважливіше – Молдова отримає ці гроші як раз перед президентськими виборами, які запланували на листопад 2020 року. І Ігор Додон отримає можливість витратити російські гроші на латання бюджетних дірок і на "соціальний підкуп" виборця, - пише Віталій Портников для Belsat.eu.

Власне, це практично ті ж самі гроші, які Володимир Путін "позичив" українському президентові Віктору Януковичу в непрості дні Майдану 2013-2014 років.

Тільки тоді йшлося, зрозуміло, не про мільйони, а про мільярди доларів – з поправкою на Україну і її розміри. Але сутність залишалася тією ж: допомогти прихильникові Кремля з бюджетними проблемами і маргіналізацією протесту проєвропейських сил, що дозволило б зберегти владу.

З тих пір важелі російської політики, як бачимо, змінилися не сильно. Коли стало відомо про російсько-молдавські домовленості, також з'явилася інформація і про угоди, досягнутих п'ятьма українськими компаніями з "Газпромом" щодо прямих закупівель російського газу.

Це, власне, і є та схема, про яку говорив Володимир Путін під час прес-конференції керівників країн "нормандського формату" в Парижі: "дешевий газ для промисловості". А простіше кажучи – поки Росія не може підкупити українську владу, вона намагається підкупити українських олігархів. Щоб вже з їхньою допомогою або зробити більш поступливим Володимира Зеленського, або в майбутньому домогтися появи лояльнішого українського президента – адже олігархічні клани явно на це можуть вплинути.

Кремль поводиться так аж ніяк не з путінських часів. З Олександром Лукашенком ось уже 25 років, зауважимо, застосовує ту саму тактику – суверенітет в обмін на гроші. Грудневі зустрічі президентів Росії і Білорусі завершилися без будь-яких конкретних результатів саме тому, що Володимир Путін вкотре намагається обміняти свою фінансову допомогу на "поглиблену інтеграцію", простіше кажучи – на поглинання Білорусі Росією. І виявляється, що нічим іншим, крім як цієї фінансової допомоги Путін не може залучити сусідів.

У Москві часто стверджують, що євразійська інтеграція, яка при ближчому розгляді виявляється перетворенням сусідніх країн в російські сателіти, є альтернативою Європейському Союзу. Але коли створювався Євросоюз, його творці думали не тільки про економічний потенціал Європи, а й про спільні цінності, які повинні об'єднувати європейські народи. І, до речі, будь-які спроби ревізувати ці цінності і поставити їх під сумнів і створюють кризову атмосферу в ЄС – незважаючи на всю матеріальну зацікавленість учасників об'єднання в його подальшому існуванні.

А у інтеграції на пострадянському просторі цінності зовсім інші – російський газ, російська нафта і політична корупція. І коли виявляється, що якась країна готова від цих "цінностей" відмовитися, відразу ж стає очевидним, що з путінською Росією її нічого не об'єднує – не допомагають ні пропаганда, ні "русский мир", ні російська мова.

Тому в Кремлі так дорожать можливістю цього підкупу. Тому в наш час головні друзі Росії – це зовсім не армія і флот, а газ, нафта, диверсія і корупція.