Бідне суспільство завжди живе на межі революції

Перестанемо сподіватися на рятівників, так і боятися перестанемо. А там і країну побудуємо

При всіх вадах нинішнього президента, потрібно віддати йому належне – демократію він все-таки зберіг. Чи то сил не було людям рот закрити, чи то руки не дійшли, а може, свідомо не захотів. У будь-якому випадку, таким лібералізмом президент дозволив країні зберегти одну з головних і принципових відмінностей від Росії. Навіть та інтрига щодо виборів, що в ці дні вже досягла кульмінації, його заслуга. Не будь свободи слова та демократії, зараз би дружно голосували за який-небудь "непорушний блок" дешевого газу і ортодоксальних скреп, - пише Іван Компан для NV.ua.

Не будь свободи слова та демократії, зараз би дружно голосували за який-небудь "непорушний блок" дешевого газу і ортодоксальних скреп

Досягнення? З точки зору глобальної цивілізації та історичного процесу, безумовно. Затребуване це досягнення нашим народом? Сумнівно. Жоден передвиборний плакат жодної партії не рясніє обіцянками ще вищих морально-етичних свобод. Напевно, немає попиту. Мова в основному про матеріальне - газ дешевше, пенсії вище, сало жирніше.

Принизливо? Анітрохи. Як ви думаєте, якщо запропонувати громадянам України вибір: демократія або добробут, що вони виберуть?

Дозволю собі аполітично припустити, що активна частина населення в робочо-дітородному віці, вибере добробут. Абсолютною більшістю! На підтвердження своїх слів наведу той факт, що безліч українців виїхали від демократії ближче до добробуту, до Польщі, Португалії та інших європейських демократії. "Ось-ось, саме в демократії поїхали!", – заперечить уявний опонент. Звичайно, в демократії, але в багаті демократії. І навряд чи ті, хто виїхав, насолоджуються там демократичним процесом, не маючи виборчих прав і часто не знаючи мови. Звучить трохи бездуховно, зате правдиво.

Якщо запропонувати громадянам України вибір: демократія або добробут, що вони виберуть?

Добробут первинний. І є реальні приклади, що підтверджують цю тезу. Той же Сінгапур, який багато хто наводить як зразок, розмірковуючи про майбутнє України. Найвищий рівень життя, відсутність злочинності і при цьому ніякої демократії. І культури, до речі, теж. Хоча, напевно, на якомусь етапі вона почне з'являтися. Багаті європейські та американська демократії, що наростили поверх матеріального жиру хороший культурний прошарок, тому відмінне підтвердження. В умовах тотальної ситості свобода думки і слова вже навряд чи становлять загрозу існуючому ладу.

"Культура – це лише тоненька яблучна шкірка над розпеченим хаосом", – стверджував Ніцше. І якщо до цієї шкірки не додати ще один захисний шар, міцніше, то завжди є шанс, що хаос вирветься назовні. Саме так відбувалося в різних імперіях, з красивою культурною шкіркою, але без матеріальної броні. Літератори "срібного століття" не врятували Росію від жовтневого перевороту, як епоха Просвітництва у Франції не завадила пролитися рікам крові під час французької революції. І цей захисний шар називається добробутом. Досвід того ж Сінгапуру доводить, що броня добробуту може зробити багатонаціональний і до того ж мультирелігійний хаос цілком контрольованим, навіть за повної відсутності культури. А ось бідне суспільство завжди живе на межі революції.

Досвід того ж Сінгапуру доводить, що броня добробуту може зробити багатонаціональний і до того ж мультирелігійний хаос цілком контрольованим, навіть за повної відсутності культури

Жити у злиднях погано, та тільки нема потреби жити у злиднях. Дороги до кращого життя завжди відкриті. Кілька мільйонів, що втекли на заробітки – відмінний тому доказ. Як і тисячі "грантоїдів", які отримують цілком європейські зарплати, борючись на ниві "порятунку" злиденної країни та її мешканців. І це не тільки доказ. Це чудова підказка – якою має бути національна ідея. Чому б замість різних пафосних цінностей, які проповідуються демагогами і лицемірами різних мастей, не сформулювати одну – ВВП на душу населення. У Сінгапурі він $55,600, у нас $2,700.

З чого вибиратимемо наступної неділі? Реалістичних варіантів, як відомо, три – "злодійство і демократія", "помста і злодійство" і "ганьба і злодійство". Шкода, що "злодійство" неминуче у будь-якому випадку. І якщо так, то, як не крути, а чекати добробуту, який навперебій, правда в різному тлумаченні, обіцяють всі кандидати, напевно, не варто. Злодійство, зведене в ранг державної політики, і добробут народу є поняття несумісні.

Кажуть, що найщасливіший той, хто без тривоги чекає завтрашнього дня. Це точно не про український народ

Кажуть, що найщасливіший той, хто без тривоги чекає завтрашнього дня. Це точно не про український народ. У різних індексах щастя Україна завжди у числі останніх. При цьому ми чекаємо і віримо, що наш вибір "верховного" щось змінить. Стародавні філософи стверджували, що для зцілення від страху і тривоги потрібно покінчити з бажаннями. Я б додав – і з очікуваннями. Очікування дуже часто помилкові. В Україні, коли мова заходить про вождів, майже завжди. Ще жоден правитель, починаючи з Хмельницького, не виправдав ні бажань, ні очікувань свого народу. Були, звичайно, великі перемоги, але потім, найчастіше, все закінчувалося "переяславською радою". Але ж розбіжність очікувань з дійсністю доставляє нам більше страждань, ніж сама дійсність.

Перестанемо сподіватися на рятівників, так і боятися перестанемо. А там і країну побудуємо. І не зверху вниз, а, навпаки, від низу до верху, важкою працею і вірою в себе. Зрештою, "у стадах немає нічого хорошого, навіть коли вони біжать за тобою".

Передруковується з дозволу автора

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі