Абітурієнти йдуть вчитися на пофігістів

У вступній кампанії змішалися всі фактори нашого недолугого життя

У мережі промайнули цифри поданих заяв до вищих навчальних закладів за спеціальностями. І виникло запитання: невже це адекватно?

Журналістика - 20 тисяч, філологія - 60 тисяч, право - 59 тисяч, менеджмент - 37 тисяч, туризм - 20 тисяч, економіка - 22 тисячі, математика - 1,2 тисячі, хімія - 1,5 тисячі, біологія - 5 тисяч. Фізика - 764 заяви, матеріалознавство - 370.

Навіщо нам стільки журналістів, туристів, економістів і взагалі пофігістів?

Об'єктивно - це і є реальний маркетинг освітньої системи нашої країни. Хоч і трохи сумний. Якщо немає заводів і немає науки - то з якого дива виникне попит на інженерів і математиків?

Більше того, на математиків та інженерів треба їхати вчитися вже в інші країни. Це і відбувається. Бо в нас сильно ослабли і викладачі, і матеріально-технічна база.

Йдуть вчитися на філологів і журналістів не від того, що є попит. Попиту немає. Але це єдине, що вважається легким для веселого університетського життя, коли можна продовжити дитинство.

Тому тут змішалися всі фактори нашого недолугого життя: наші вузи і шкільна освіта слабкі, характери у випускників - теж слабкі.

Батьки розгубилися і не знають, куди бігти, і де у дітей щастя. Перспективи в країни не проглядаються або їх ніхто не показує.

Немає ні грошей, ні розуміння, на кого вчити, як і навіщо. Але головне в цій проблемі - не вузи, не спеціальності, не стипендії і навіть не гроші.

У країні немає економіки. Немає перспектив працювати взагалі, і, зокрема, у філіях західних супер-компаній.

У якості екстреного заходу, я б запросив десяток зарубіжних вузів, зробивши тут їхні філії. Це відразу все б оживило.

Поки ж нічого приємного. Утім, так буде не завжди.

Оригінал