Наш салют у пам'ять про Аміну

Перемагає лише той, хто у наступі

Те, що я пропоную, нецивілізовано? Це порушує міжнародне право? Розкажіть про цивілізованість та міжнародне право в Росії. Або розкажіть про це родині Аміни Окуєвої.

А ще розкажіть ізраїльському "Моссаду", що можна і чого не можна у боротьбі на виживання країни та нації. Якби Ізраїль хоча б один рік своєї історії займав таку пасивно-оборонну позицію, яку вже четвертий рік поспіль займають українські керманичі, цей один рік став би для Ізраїлю останнім роком існування держави. Перемагає лише той, хто у наступі. З джентльменами воюють за правилами, підступних виродків знищують всіма способами, - пише Євген Дикий для "Обозревателя".

Терор в Києві та Одесі припиниться тоді, і лише тоді, коли відлуння кожного теракту у нас лунатиме вибухом у Москві та Пітері. І не вибухом у метро, а вибухом машини чергового генерала ФСБ чи бодай полковника ГРУ. Як тільки ціну терактів почнуть платити їх організатори, ми досить швидко побачимо чемну та виховану Росію, яка воюватиме "конвенційними методами".

Нам незручно робити це власними руками, бо ж союзники із Заходу не схвалять? Не проблема. У путінської Росії та її спецслужб крім нас є безліч ідейних та щирих ворогів. Таких, як Аміна Окаєва. Сотні їх вже три роки воюють разом з нами на наших фронтах, ще тисячі намагались долучитись, але наші офіційні керманичі відштовхнули їх (як перед тим розігнали по домівках 140 тис. добровольців навесні 2014-го). Ті, хто лишився і воює за нас, роблять це ледь не всупереч нашій владі, їх "так і бути терплять" у кращому разі – бо наші совкові генерали вчились у одних училищах з російськими колегами, і ті досі ментально значно ближчі для них, аніж незрозумілі моджахеди та інші "екстремісти". Пора нарешті зрозуміти, що наш двобій з РФ – не "непорозуміння між своїми", а справжня війна на виживання України, і в цій війні всі, хто готовий до кінця йти проти РФ – друг та союзник, а всі, хто не готовий – ворог чи його посіпака.

Час розігнати у сторожі та двірники стару кагебешну тусовку у наших спецслужбах, для якої москальські ФСБшники "класово свої", а всі революціонери та повстанці – "потенційна загроза".

Час повернутися обличчям до численних ворогів кремлівського режиму: національно-визвольних рухів всіх народів Росії від Кавказу до Далекого Сходу, ісламістів, російських радикальних демократів та навіть зовсім не демократів, готових воювати проти Пуйла. Все живе, здатне взяти до рук зброю та воювати у тилу ворога, має від нас цю зброю отримати, разом із забезпеченим спокійним тилом, прихистком для родин, фінансовою допомогою та професійними настановами. Час перенести війну з нашої землі на ворожу. Час переходити у наступ.

Колись мудрий Пілсудський назвав таку стратегію "прометеїзмом". Ми маємо допомогти всім, хто готовий принести до російської тюрми народів вогонь свободи, і запалити там вогнище, яке Кремль не зможе загасити. На всіх окупованих землях Імперії Зла (а у неї нема не окупованих земель), від Кьонігсбергу-Калінінграду до Курафуто-Сахаліну має пролунати гучний салют на честь Аміни Окуєвої. Так переможемо.