Вірити – не думати
Часом хочеться просити людей, аби ті інколи вмикали голову, перед тим, як вірити і поширювати якусь інформацію, просто ДУМАЛИ і аналізували. Ми віримо політикам, а потім розчаровуємось, віримо шахраям, які видурюють гроші, віримо повідомленням у Фейсбуці, а потім почуваємось ідіотами, віримо пророкам, які кажуть про кінець світу і купуємо свічки, а хтось на нас заробляє. Може досить, га?
- Ти знаєш, Ганю, казав ксьондз в церкві, шо кінець світу буде, але коли – ніхто не знає, і шо вірити тим, хто каже про 21 грудня, не можна. Ну, але як ніхто не знає, то може він буде якраз в той день. А шо, свічок накупили, сірників – так само. Як буде кінець світу, то си будемо ратували, ліпше потратити пару тисяч на свічки, але знати, шо спасешсі.
Часом я жартую, що кінець світу придумали виробники свічок, хоча – все значно масштабніше, і поки народ вірить пророкам, ті, хто запустили інформацію, заробляють. Продаються бункери, апокаліптичні фільми і книги збирають касу, свічки просто не встигають виробляти. А народ – ведеться, не думаючи про те, що кожен „лохотрон" – бізнес.
- Забороняю Фейсбуку використовувати мої фото, - друзі масово зійшли з розуму.
Я, звісно, дуже поважаю своїх довірливих і добрих друзів, але мені шкода, що їх масово обдурюють, а ті, через свою душевну доброту, вірять.
Тисячі репостів фейкової інформації. Просто хочеться кожному особисто розліпити очі. Скільки можна поширювати фейкові новини про хлопчика, якого покалічили, коли той рятував сестру від згвалтування, про горобчика, який вмирає тому, що з'їв жуйку (блін, ну де ви бачили горобця, який їсть жуйку????), про далмантинців, яких хочуть втопити і пропонують забрати (ну хоч хтось вмикав голову і думав про те, НАВІЩО хтось топитиме дорогих собак, коли їх можна продати?) В більшості випадків фейкових постів, вказано номер телефону, задзвонивши на який, з вашого рахунку пропадають гроші. У випадку з приватністю особистої інформації і жуйкою, від якої вмирає горобчик, з вас просто регочуть.
Десятки новин із сіл: комусь подзвонили, ніби, з банку і попросили сказати пін-код картки, а потім зняли тисячі гривень, комусь прийшла смс із повідомленням про виграш пральної машинки і, щоб забрати, треба передзвонити (платний номер, ви сплачуєте по космічному тарифу), когось (переважно побожну бабцю) надурили шахраї, які, ніби привезли свічки до церкви, і священик просив ту бабцю розрахуватись... Шалено хочеться, щоби ті люди ДУМАЛИ.
- Треба піти до одної знахарки. Позичив одному хлопові двісти тисяч гривень без розписки, а той мене надурив, то тепер хочу, щоби та сказала, чи він ті гроші віддасть, - каже мій знайомий бізнесмен.
І на це я не маю що відповісти. Мабуть, таки простіше вірити фейковим новинам, позичальникам і ворожкам, ніж думати.
