вівторок, 06 червня 2017 17:55
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Білополяки

Двоюрідна тітка Леся любила оповідати, що народилася 1918 року. Вночі щось бухкало, а потім настав ранок. Породілля попросила подивитися, чия влада в Нікополі.

— Німці прийшли, — почула.

Усе життя тітка так і крутилася біля німців. Під час окупації таємно вийшла заміж за Йозефа Робіне й поїхала до свекрухи в Німеччину. По війні в новоствореній НДР перекладала українських письменників. Померла в Берліні.

Мені випала Польща. Якось у другому класі прокинувся вночі від галасу. За столом сиділа вся рідня й двоє незнайомих. Виявилося — поляки. До дядька Станіслава уперше приїхав рідний брат із Польщі. Він пригостив мене шоколадкою, смак якої пам'ятаю й досі.

А потім був найкращий фільм усіх часів і народів — "Чотири танкісти і собака". Згодом — "Ва-банк".

Коли в кінотеатрі "Юність" у Тальному показували "Знахаря", ми з Олегом Кудревичем змогли придбати квитки лише в перший ряд. Десь під кінець сеансу двері відчинилися й зайшла класна керівничка паралельного класу. Вона довго придивлялася, куди б сісти. Зрештою умостилася біля нас.

— А про що кіно? — запитала. — Про білополяків?

Хотілося плюнути їй у морду. Поруч від романтичної історії Рафала Вільчура заливався сльозами весь кінотеатр, а вона одним словом зіпсувала ідилію.

Відтоді на запитання: "Про що книжка?" відповідав:

— Про білополяків!

Дуже скоро Польща стала ще ближчою. У 1990-х майже рік копав рови в Померанії. Гладкий екскаваторник Бронек зітхав і повторював:

— Отаке важке життя настало для польських рільників!

Згодом він покинув екскаватор і завів ферму. А це вчора несподівано подзвонив:

— Юрку, правда, що в Україні можна буде купити шмат землі?

Я розгубився. Попросив зателефонувати пізніше. Досі не придумав, що скажу цьому білополяку.

Зараз ви читаєте новину «Білополяки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі