вівторок, 18 травня 2010 17:57
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Японський банкір

 

"Вел ал ю флом?" — почулося раптом.

Звідки я? Я взагалі-то із села Тахтаулове. Але що про це зрозуміє японець у Мадриді опівночі?

— Я банкіл, — сказав він про себе. Банкір, зрозуміла я. — Я живу в Нью-Йолку.

— О, халасо-халасо, — відповіла я англійською.

Згадалися настанови приятеля Миколи, який зараз живе в Канаді. "Пиркало, — казав він, — ти — дурна. Ти маєш робити, як Влада, — ставив за приклад спільну знайому. — Влаштуйся на роботу на Українську службу Бі-Бі-Сі й вийди заміж за японського банкіра". З Бі-Бі-Сі у мене склалося, а з банкірами пощастило менше. І ось переді мною Тояма Токанава. Хоч голими руками його бери.

— Со ти в житті робиш? — цікавиться банкір.

Пишу різне, кажу.

— О! Я теж пишу! Я написав книжки. Три! А що привело тебе в Мадрид?

— У музей Прадо приїхала сходити, — відповідаю.

— О! О! Я теж малюю картини! — радіє Тояма. — У мене були виставки в найкращих салонах Нью-Йорка!

Помічаю витерті манжети на його сорочці

Від повноти почуттів Тояма пропонує випити шампанського. Або вина. Вино він приносить дешеве. Чомусь це змушує помітити витерті манжети на його сорочці.

Я згадую, що ходила недавно в Королівську оперу на "Аїду".

— О! — підіймає Тояма вгору палець. — А я ходжу в Метрополітан-Опера в Нью-Йорку кожен тиждень.

Треба хоч не сказати, що я прилетіла сюди літаком. Думаю, бо зараз виявиться, що він літав у ракеті на Марс.

— Ти бачиш, яка унікальна зустріч! Доля звела нас у Мадриді, за келихом вина у місяці травні, — заговорив він поезією, підступаючи все ближче.

Я вирішила йти спати, і Тояма викликався мене провести. На чашечку чаю я його не запросила. Він розкланявся і пішов геть, забравши з собою мою мрію про японського банкіра.

Зараз ви читаєте новину «Японський банкір». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

29

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі