Негласний "договорняк": чому ми не б'ємо по Кремлю
Путіну до лампочки той Бєлгород чи навіть Кримський міст. Він боїться - особисто боїться - смерті
Цікаве спостереження з нескінченних повітряних атак - ніколи не бомблять "центри прийняття рішень".
Крайній раз бомбили - за словами імперців - наші оборонні підприємства і склади з військовою технікою. Раніше били по об'єктах енергетики. Куди влучили - інше питання. Але не чіпають Офіс президента, Кабмін, Раду, Міноборони. Не тому, що над ними сильніше ППО - ППО над Києвом однакове. Команди такої немає.
Ми лише одного разу жахнули по Кремлю. Кажуть, що після цього вперше по Києву прилетів "Кинджал", і цілив він у купол Верховної Ради
Так само і з нашого боку. Ми не бачимо, щоб наші дрони прилетіли до Путіна в Ново-Огарьово або вдарили б по їхньому Генштабу. Ми скло б'ємо в московських висотках і лише одного разу жахнули по Кремлю. Кажуть, що після цього вперше по Києву прилетів "Кинджал", і цілив він у купол Верховної Ради.
А ще кажуть, що тоді диктатор пригрозив ядерною зброєю. Серйозно так пригрозив, наче для імперії війна стала раптом екзистенціальною, тобто такою війною, коли на все наплювати.
Звідси висновок: Путін не б'є по наших "центрах", щоб не били по його "центрах". Це такий негласний (або гласний - через партнерів) договорняк. Путіну до лампочки той Білгород чи навіть Кримський міст. Він боїться - особисто боїться - смерті. Для нього ця війна, імперія, всесвіт - усе це позбавлене сенсу, якщо до нього прилетить. Цей страх екзистенціальний, страх безумця.
Ми маємо навчитися керувати його страхом.
