четверг, 25 ноября 2010 13:44

"Черновецького можна було би за 15 секунд посадити" - Володимир Бондаренко

 

Володимир БОНДАРЕНКО, 57 років

Народився 4 грудня 1952 року в селі Охиньки Прилуцького району Чернігівської області. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, згодом - юридичний. Працював учителем історії та суспільствознавства на Черкащині. На початку 1990-х очолив виконком Ленінградського району Києва, став депутатом Київради. Був заступником голови столичної міської державної адміністрації. 1993 року через суперечності із мером Леонідом Косаківським, пішов із КМДА. 1996-го працював заступником міністра юстиції. Того ж року обраний депутатом Верховної Ради. 2004-го керував київським штабом "Нашої України". Виступав за проведення референдуму про недовіру столичному мерові Леоніду Черновецькому. З 2007 року - член парламентської фракції БЮТ. Одружений, має двох дорослих доньок.

Чому Януковичу вдалося розділити посади голови київської міської держадміністрації та мера, а Кучмі - ні?

- Призначення Олександра Попова головою КМДА - волюнтаристське рішення. Рано чи пізно його треба буде привести до конституційних вимог або взагалі скасувати. Бо ж не завжди в судах сидітимуть донецькі! Янукович просто переступив через усе, що тільки можна було, і узурпував владу в Києві.

Цей крок конфліктує з рішенням Конституційного суду 2002 року. Тоді Леонід Кучма на період відпустки Олександра Омельченка призначив виконувачем обов'язків голови КМДА Юрія Шовкуна. Я представляв інтереси Омельченка, підготував подання й звернувся до Конституційного суду. Просив роз'яснити суть конфлікту, бо вважав, що посада мера й голови КМДА не може бути розділена. Поставив питання перед Мін'юстом: чи є хоч одна функція, яка не передбачена для мера, але передбачена для голови столичної міськдержадміністрації? Не знайшлося. Чи є взагалі в штатному розкладі держслужби посада голови КМДА? Такої посади на момент подання не було. Лише посада представника президента в столиці - її запровадив Леонід Кравчук ще до ухвалення Конституції 1996 року. Ми виграли подання, суд визнав: головою КМДА може бути лише особа, обрана київським міським головою.

Тобто Леонід Черновецький має тепер представницькі функції?

- Міг би блокувати багато процесів, якби заручився підтримкою більшості в Київраді. Впливати на бюджет, на всі земельні рішення, будівництво - будь-що. Займатися в основному блокуючою діяльністю. Але такої підтримки депутатів, звісно, не має. А так може привітати киян зі святом, наприклад. Або зробити якусь перестановку в секретаріаті.

Узагалі, Черновецького можна було би за 15 секунд посадити. Будь-який слідчий прокуратури міг би порушити проти нього кримінальну справу. Але Черновецького ніхто не зачепить пальцем, із нього порошинки здуватимуть. Бо усунення призведе до необхідності призначити вибори в Києві. А "регіонали" ніколи тут перемоги не здобудуть. Усі це знають.

На перший погляд, Черновецький поводився на цій посаді досить дивно - пісні співав, книжки видавав, говорив якісь неадекватні речі. Насправді в такий спосіб створював собі захист. Він працював у прокуратурі, дуже добре знає закони. І взагалі, думаю, людина повністю адекватна. Але будь-яка психіатрична експертиза може тепер довести його неосудність. Це значить, що всі його попередні дії не матимуть правових наслідків. За весь час при владі не підписав "живою" ручкою жодного документа. Всі підписи стоять або з факсиміле, або через трафарет. Тобто, що стосується документів, він теж чистий. Створив собі спокійне майбутнє.

Яка система виборів міської влади була би для Києва оптимальною?

- Перш за все вибори мера у два тури. У першому могло б бути навіть 100 чи 200 кандидатів. А тоді лишаються двоє з найбільшою кількістю голосів. Один стає мером, а другий - секретарем міської ради. Це збалансувало би кадрові питання і змусило би сили, які протистоять у раді, миритися одна з одною.

Інший варіант: проводити вибори за партійними списками, але щоб лідери цих списків були одночасно кандидатами на посаду мера.

Вибори до Київради можна було б проводити таким чином: політичні партії висувають на певні округи певних людей. Набравши потрібну кількість голосів, партія формує депутатський корпус. Це трохи складніше, ніж сьогоднішня схема закритих списків. Але вона дає можливість рейтингувати людей в середині партії.

Необхідно зробити ще одну річ - вивести з-під контролю місцевих органів влади правоохоронні. Не можуть прокуратура, Служба безпеки України, військовий комісаріат підпорядковуватися міській владі. Має бути єдина державна служба. У Франції, наприклад, поштова, санітарно-епідемічна, пожежна служби підпорядковуються тільки державі. Є місцева поліція. Але над нею - жандармерія, державний орган. А в нас одним із найактивніших забудовників Києва є Служба безпеки України.

Навіщо люди йдуть до Київради?

- 90 відсотків вирішують власні бізнесові питання або беруть участь у "дерибані". Тих, хто реально хоче щось змінити, - відсотків із 10. Цей орган у нинішньому вигляді займається розподілом майна, землі, фінансів. Він втратив свою сутність - нормотворчість. Тому бувають такі масові зради, переходи.

Є й мотивація політичного впливу. Перейменування вулиці Івана Мазепи в Лаврську - це політичне питання. Передача Московському патріархату Лаври фактично під резиденцію Кирила в Києві - також. А ще - надання дозволів на проведення різноманітних акцій.

Які зараз головні проблеми Києва?

- Є речі, які можна поправити, - розкрадання майна, землі. Просто повернути назад. А є, які важко повернути. Побудували монстра на схилах Дніпра, як його перебудувати?

Перше й найголовніше - ухвалення генерального плану розбудови столиці. Цей документ потрібно опублікувати в повному масштабі, розписати розвиток будівництва, теплових мереж, транспортних ліній. Кожен район повинен отримати свій шматок цього плану - аби його бачили мешканці, знали, що будуватимуть у дворі.

Друге - оптимальне розподілення грошей. У Києві дуже несправедливе ставлення до околишніх районів. Фінансувати їх треба відповідно до кількості населення, так само й прибирати.

Третє - створити умов для бізнесу, які стимулювали би розвиток потрібних місту галузей. Київ має ставати чистішим в інтелектуальному відношенні.

Чому в Партії регіонів поставили саме на Попова?

- Шукали господарника з досвідом, особливо в житлово-комунальній сфері. Бо в Києві найбільші проблеми саме з цим. Попов має виконати роль людини, яка вміє краще управляти містом, краще будувати мости. Зараз "Регіони" вкладають у Київ неймовірні гроші. Місто має колосальні борги, але знайшлися кошти на розв'язку біля автовокзалу, будівництво моста на Троєщину. Відкрили міст Кирпи. Хоча це не дало жодного ефекту для автомобілів - лише можливість переганяти поїзди через Київ. А це ж величезна небезпека. Якщо над Дніпром хтось скоїть диверсію із якимось особливим вантажем, отримаємо страшну техногенну катастрофу.

У який спосіб влада має діяти в столиці, аби її не сприймали як чужу?

- Думаю, "регіонали" діятимуть грамотно. Вводитимуть до керівництва реальну київську еліту, без донецьких значків на лобі. Вже підготували пакет кадрових перестановок, який передбачає заміну трьох голів районів - людей Черновецького. Вкладатимуть у столицю величезні кошти, прибиратимуть сміття, сніг. Кияни повинні відчути різкий контраст у порівнянні з владою Черновецького.

Як має вибудовувати діалог із киянами опозиція?

-  У Києві не можна працювати простими методами - збирати підписи, скажімо, проти підвищення тарифів. Кияни хочуть бути насамперед співрозмовниками. Я пропонував у БЮТі роздавати людям інформаційні, а не агітаційні листівки. Просто на зупинках. Щотижня нові. Але Тимошенко на той час була зайнята зрадами в самому БЮТі. Казала, що підняти активістів для такої роботи вже буде важко.

На що розраховував БЮТ, висуваючи Олександра Турчинова на пост мера позаторік?

- Це була невиправдана амбіція: "має бути тільки свій". Фактично призвела до того, що ми "повторили" Черновецького в Києві. Можна було розраховувати на перемогу зі спільним кандидатом - із Віталієм Кличком, наприклад. Хоча він вчинив потім так, що його співпраця з БЮТ стала малоймовірною.

Мешканець Печерська та мешканець Борщагівки потрапляють у різні вагові категорії. Інваліди на Печерську дістають пайок, скажімо, раз на два дні, а на Борщагівці - раз на рік

Коли Черновецького обрали мером, склад міськради дозволяв заблокувати його ще "в пелюшках". Я особисто відвозив Віталія на зустріч із Тимошенко. Вони нібито дійшли згоди, потиснули руки. А через деякий час він із частиною фракції не проголосував за недовіру Черновецькому.

Після того як у Києві ліквідували районні ради, відпала необхідність у проведенні виборів до місцевого самоврядування. За це, зокрема, проголосували 16 депутатів БЮТу. Чому?

- З точки зору Конституції та взагалі здорового глузду, районні ради в одному місті неприпустимі. Ми члени однієї громади, маємо рівні права. А створення рад із окремими бюджетами призводить до соціальної несправедливості. Адже мешканець Печерська та мешканець Борщагівки потрапляють у різні вагові категорії. Приватизація житла збільшує різницю в десятки разів. Інваліди на Печерську дістають пайок, скажімо, раз на два дні, а на Борщагівці - раз на рік. Якби бюджет формувався в залежності від кількості осіб, що проживають в районі, тоді мали би зовсім іншу ситуацію.

Руйнівні процеси в столичному самоврядуванні почалися ще за Олександра Омельченка (1996 - 2006 роки). Він надавав особисті преференції депутатам. Дійшло до того, що кожен мав у розпорядженні 1,5 мільйони гривень із міського бюджету нібито для виконання депутатських функцій. Депутати рад також отримали змогу ставати заступниками голови держадміністрації. Це порушило поділ гілок влади - представницької та виконавчої. Рада має займатися створенням правил гри й виконавчого органу, який ці рішення виконуватиме.

Раніше погодження на виділення ділянки надавала районна рада. Омельченко передав це право голові адміністрації. Голова райради міг дізнатися, що в нього щось будують, уже після того, як вирили котлован.

За яких умов було би доцільно залишити районні ради?

- Лише за справедливого розподілу фінансування.

Треба було би взагалі провести капітальну реформу, розподілити функції не по районах, а мікрорайонах - таких у Києві 42. Це ті, що створювалися природно - Біличі, Святошин, Академмістечко. Вони, як правило, дають можливість пішохідно організовувати своє життя - ходити до дитсадка, школи, магазину. У нас же ідіотська система планування - велетенські райони по 300 тисяч. Планування соціальної інфраструктури, наприклад, шкіл, здійснюється як визначення середньої температури в лікарні. Скажімо, Святошинський район забезпечений школами так: Південна Борщагівка на 140 відсотків, Микільська Борщагівка - на 120, Святошин - на 43, а Біличі - на 60 відсотків. У цілому виходить 100 відсотків.

Скорочувати кількість районів почав Омельченко. Для мера це була можливість усунути неугодних людей. А ще - третина власності об'єднаних районів кудись зникала. У 1990-х я очолював Ленінградський, нинішній Святошинський район - 340 тисяч населення, 34 школи, 93 дитсадки. Мав у розпорядженні велику дорожню службу, пожежну, десятки автомобілів із мийками, техніку для асфальтування, ремонтну службу. Зараз райони не мають жодної одиниці техніки.

Тобто минулої зими райони не могли самостійно вирішити проблему ожеледі?

- Могли лише вивести людей із лопатами.

Щодоби було більш як 400 переломів. Я поцікавився думкою Олексія Омеляненка - нинішнього голови фракції Партії регіонів у Київраді, а тоді керівника наглядової ради дорожньо-інспекційних управлінь: чому не чистите? "А, - каже,- сніг усе одно розтане". Це ж десятки тонн пального, мовляв.

У Києві тротуари прибирає одна служба, територію біля будинків - друга, а парки й сквери - третя. У Європі територію прибирає фірма, яка виграла тендер.

Чистота столиці - це окрема тема. Місто будували за принципом "слойоного" пирога. Був заселений центр, далі - заводи. Потім знов заселене коло. І знов заводи. І так чотири кільця. Функціонували підприємства, яких у столиці не повинно бути ні в якому разі. Культуру ослабленої чуми виробляли в Святошинському районі. На проспекті Перемоги був завод бакпрепаратів, який зараз називається "У Фарма". Там виробляли бактеріологічну зброю. Це було засекречене підприємство. Потім його закрили, стіни почистили й захоронили, але ж чума, як відомо, не гине. Берилієва лабораторія була в самому центрі Академмістечка. Норма віддалення таких підприємств - 40 кілометрів від житла. Склади паливно-мастильних матеріалів для першої повітряної армії - недалеко від Окружної дороги. А ще велетенські склади ракетної зброї в Коцюбинському під Києвом.

Наскільки виправдане підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги в столиці?

- Ніякого підвищення тарифів у Києві бути не може. Тут узагалі немає стандартів обслуговування й тарифікації, повний бардак. Що таке, наприклад, гаряча вода - 45 чи 75 градусів? Звідки вона береться в кранах - із дніпровського джерела, деснянського чи артезіанського? Артезіанська взагалі не потребує очищення, а дніпровська - найдорожча. Бо на неї можна списувати величезну кількість коагулянтів, очисних речовин. У країнах Прибалтики, наприклад, на будинку розписують, як його обслуговують. Скажімо, щодня миють перший поверх і ліфт. Понеділок-середа-п'ятниця - сходи до третього поверху. І один раз на тиждень прибирають весь дім. Сміття вивозять о певній годині зранку. Із гризунами борються в зимовий період, дезінфекцію проти комах проводять у листопаді.

Сейчас вы читаете новость «"Черновецького можна було би за 15 секунд посадити" - Володимир Бондаренко». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі