Дерусификация всех сфер бытия – единственное для выживания страны направление
Эти выборы уже не имеют смысла
А до речі. Наче як дійсно нема реальної соціології на тему, а що ж таке Україна для тутейших, особливо для молоді і середняка, і якою вони бачать її майбутнє. Без цього насправді ж до дупи усі рішучі реформи і вибори. Все врешті виглядатиме як ходіння по колу доти, доки політично роздупльонні сусіди це все не зжеруть остаточно. Бо не ясно хто, для кого, з якою метою і які саме зміни тут має робити в принципі. Зміни шчтоби шчто? Для кого? Вони їм насправді потрібні? А кому саме? А кому які? На ці питання є коректні наукові відповіді?
Незрозуміло взагалі, хто усі ці люди кругом і чого вони хочуть, і чи хочуть. Боюся, що результат такого дослідження нас дуже сильно здивує, якщо воно врешті станеться. В цілому думаю, що це буде тупо треш і повний слуга народа термінальної стадії. Треба буде або закривати проєкт Україна особисто для себе і валити звідци на атлантичні трускавки в Річ Ірландську, або ж цей нарід має бути тупо затероризований реальними національними елітами (їх поки не існує як хоч якось проявленої сили, тому не партеся) і немов імбецильне дитинча накерований в єдиний потрібний для виживання країни керунок – дерусифікація усіх сфер буття по суті, насильницьким чином, як і годиться з такою публікою.
Страшні невідворотні штрафи, тюремні терміни, громадські роботи яких не уникнути, остракізм в Ростов
Від маскульту і аж до самого способу, навіть стилю комунікації. Страшні невідворотні штрафи, тюремні терміни, громадські роботи яких не уникнути, остракізм в Ростов тощо. Але зрозуміло, що це вологі мрії, і все це ну нереально. Робити все це нема кому, і не буде. А тому країні пиз*ець, в середній перспективі, мабуть. Все це уже не робе.
Мене тут кличуть в тілівізор коментувати вибори, наприклад, це доволі смішно, бо на мою думку ці вибори уже не мають смислу. Сам принцип виборності як такий переклинило. До реальності, яка на нас очікує, вони вже не мають відношення. Та форма прикольної імітації маніпулятивної демократії, яка у нас практикується, до ефективності, а тим пак до виживання країни ніякого відношення не має. Щоби все це дебільне шапіто якось проскочило у майбутнє, сама система має бути глибоко національною і вкрай жорсткою в цьому вимірі. Але те, як розуміється національне в Україні – ну його на*уй.
