Способность не превращать художественное действо на винегрет называется "здравый смысл"

Дисклеймер: у цьому дописі слово "мистецтво" я вживаю як повний синонім поняттю "культурний продукт" безвідносно до художньої вартости, зокрема відношу до мистецтва продукцію шоу-бізнесу, котра від початку задумувалась як товар, а не як мистецтво. Отож.

Незаанґажованого мистецтва немає. Не існує мистецтва поза політикою чи мистецтва поза ідеологією, тому що кожен митець живе в політичному середовищі, в соціумі, в економічних реаліях. Мистецтво не дублює реальність, але безперечно її відображає. Автор може не бути цього свідомим, автор може писати щось на замовлення/з чистого натхнення, взагалі не думаючи про контексти і конотації, які опиняються в тексті. Але персональний досвід кожного автора формують соціальні, ідеологічні та економічні реалії. І цей досвід впливає на творчість. Це нормально. Тому що завдання автора - творити, а не критично аналізувати свою творчість.

Критичним аналізом творчости на теоретичному рівні займаються критики і теоретики культури, а на рівні прагматики - культурні менеджери. Коли культурний менеджер організовує подію, що об'єднує багатьох митців, іноді з різних галузей, то одне з основних завдань такого менеджера - концептуалізувати суміш, яка опиняється на руках. Врахувати контексти та ідеології, яких стосуються конкретні твори мистецтва. Це причина, з якої на фестивалях Потап не виступає після Хореї Козацької, а Дахабраха не співає на розігріві у Дзідзя.

Здатність розуміти ідеологеми, які транслює мистецтво, і не перетворювати художнє дійство на вінегрет, називається "здоровий глузд". Здоровий глузд підказує нам, чому на похороні не вмикають коломийки від Гуцула Хулігана, чому на весіллях молодята не танцюють під Gloomy Sunday, чому свастика - поганий брендинґ для індуїзму і чому Вєрка Сердючка - буквально остання людина, яку ви хочете бачити на концерті до Дня Незалежности.

Тому що фраза "мистецтво поза політикою", повторена п'ять разів, залишається брехнею, повтореною п'ять разів. Творчість Сердючки, навіть трансльована крізь призму святкування Незалежности, залишиться імперським поглядом на традиційну культуру смішних тубільців, а це трохи не та ідеологема, яку ви хочете відчитувати в святкуванні суверенітету. В принципі на сьомому році війни самої тільки російської мови виконання мало би бути достатньо, щоб однозначно вважати ідеологію композиції неприйнятною для концерту до Дня Незалежности. Бо це не залежить від того, як працюють ваші погляди на мовне питання. Це залежить лише від смислів, які транслює мистецтво. І подеколи голий медіум, як-от мова, виступає ідеологічним запереченням того, що мистецтво (нібито) має транслювати. Бо за цією мовою ховається двадцять п'ять років контексту, який полягав у русифікації українського шоу-бізнесу і марґіналізації україномовних виконавців. "І це, - повідомляє нам концерт Зеленського, - було цілком нормально і ніяк нам не зашкодило".

А якщо ви не можете зрозуміти, чому в людей таке обурення викликає сьогоднішнє попурі - уявіть, що вам освідчуються під музичний супровід Heart of a Coward "Shade". Якщо ви й зараз не розумієте, в чому проблема - пошукайте в інтернеті слова.

Оригінал