Покупці ячменю приїздять у село по обіді. Двоє мускулистих загорілих хлопців швидко насипають зерно в мішки. Цьогорічний ячмінь дорогий — покупці торгуються із 88-річним тестем. Ударяють по руках при цифрі 3 гривні 60 копійок за кілограм. Тесть хотів 3,80, але 20 копійок скинув на дорогу. Як-не-як — 30 кілометрів їхали. Забирають увесь урожай — 450 кілограмів. Відраховують 1620 гривень.

— Хлопці, може, ви ще й дерева ріжете? — запитує тесть.

— Аякже! Завтра приїдемо.

Ідуть оглядати грушу й горіх. Погоджуються виконати роботу за 800 гривень.

Наступного дня приїжджають із Тального під вечір.

— Ми після роботи, раніше не могли, — пояснюють.

Беруться за грушу на межі. Довго вовтузяться. Сергій вилазить аж на вершечок. Дряпається хвилин 10. У найвідповідальніший момент бензопила не заводиться. Сердиться і спускається на землю. Разом із Сашком розбирає пилку. Потім змащує.

Коли дереться знову, починає сутеніти. На вершечку історія повторюється. Хлопці вечеряють, залишають пилку й обіцяють приїхати завтра.

Наступного дня робота кипить. Пилка заводиться з першого разу. Грушу розбирають швидко. Пізно ввечері телефонує дружина:

— Юро, в Тальному в сараї лежать штахети. Як їхатимеш, візьми три штуки. Бо гілляка впала на сусідський паркан і поламала. Оксана приходила сваритися.

Третього дня беруться за горіх.

— Сергій хотів гроші, але батько не дав, бо не встигли спиляти основний стовбур, — розповідає телефоном дружина. — Завтра обіцяють закінчити роботу.

У п'ятницю збираюся на автобус. В'яжу штахети. Дзвінок із села.

— Не треба сьогодні їхати, — каже дружина. — Подзвони на базу, замов вісім листів шиферу. Упав стовбур і побив дах на хліву. Скажи, що хлопці грошей не мають. Розрахуються по бартеру ячменем.

×