– Не знаю, як вчинити, – каже Микола, чоловік подруги.

Прийшли провідати мене у лікарні. Миколі не сидиться на палатному ліжку навпроти, щось муляє.

– Як справи? Робота? – запитую.

Микола працює інженером в одній потужній львівській будівельній компанії. Робить розрахунки, за якими зводять житлові будинки.

– Начальник повернув роботу, якій приділив не один місяць. Каже перерахувати економніше. Мовляв, великі затрати на фундамент. Але менше давати матеріалу не можна. Будинок завалиться – люди загинуть.

На пологи приходив "під мухою"

Миколу перериває візит чергового лікаря.

– Я щось плутаю, – мимоволі натягую на себе ковдру.

Бейджик на білому халаті підтверджує мої підозри. До палати завітав лікар, якого два роки тому звільнили. Тривалий час усі заплющували очі, що на пологи приходив "під мухою". Доки не задушив новонароджене немовля – першу дитину подружжя. Через лікарський принцип "ворон ворону око не виклює" суд затягнувся надовго. За той час жінка народила вдруге.

– Я не розумію, чому мене далі судять? Загинула одна дитина, народилася друга. У чому проблема? – перед вироком суду обурювався ескулап.

Гуманний український суд дав лікареві умовний термін. ­Потім – ­амністія та повернення на роботу.

Спокійний лікар глянув на стурбованого Миколу. Наче запитав: у чому проблема? Люди загинуть? Народяться другі.

×