– Комунальники – шахраї. На кожному кроці намагаються заробити на бідному мешканцю, – каже громадський активіст Олексій Вєренцов. Вісім років бореться з ними за справедливість. – Ви зі мною згодні?

Ствердно хитаю головою. Та далі думаю, що заробити хочуть не на кожному. Шукають так званих лохів.

Але, як то кажуть, Бог карає. Через тиждень із поштової скриньки витягую квитанції на оплату комунальних послуг. За газ – 203 гривні. Живемо в однокімнатній квартирі, конвектора ще не вмикали. Наприкінці місяця у Львівгаз справно передаємо показники лічильника. За останніми мали би заплатити гривень 5. Дзвоню до інспектора, який за цим слідкує.

–  Як би вам то пояснити, – несміливо мнямлить у слухавку. – Кінець року, а Львів­газу треба якось заборгованість погасити. От вони й розкидають. Будь ласка, заплатіть. Бо ж треба борги перекрити.

Перекреслюю "203", пишу "5" і йду платити

Не піддаюся на вмовляння. Кажу, нічого не переплачуватиму. Якщо наступного місяця мені не виправлять показники, буду скаржитися.

–  Та вони ще ті хитруни, – старенька сусідка на спільному балконі вивішує прання. – Мені коли квитанції приходять, цілий день їм присвячую. Показники з реальними на лічильнику звіряю. Погано бачити стала – так спеціально для них окуляри, що зображення збільшують, купила.

У квитанції сміливо перекреслюю "203", пишу "5" і йду платити. У черзі до каси рахую. Ага, стільки-то – квартплата, стільки-то – за телефон. За світло квитанція не приходить. Зазвичай платимо 25 гривень.

– З вас 200 гривень, – каже касир.

Дивуюся, бо нарахувала 150. Ага, за світло – втричі більша сума. Перераховую домашні електроприлади. За останній місяць нічого нового не включали. Лічильник влаштований у під'їзді. Може, хтось щось підкрутив?

Показники на лічильнику – значно нижчі, ніж у квитанції. Тут також дописали. Кінець року. Наступного дня я йду в оптику. По окуляри, що збільшують зображення. Бо ще показників за воду не перевіряла.

×