– По селі говорять, що ти влюбилася, – повідомляє сусідка. – У того актора, Петра Панчука. Тільки про нього й пишеш.

Влітку актор Київського театру імені Франка Петро Панчук поставив спектакль у своєму рідному селі Лобачівка на Волині. У виставі "Земляки" за творами Василя Шукшина грали сільські вчителі, учасники художньої самодіяльності, земле­впорядниця, сам Панчук, його дружина Людмила, її подружка-акторка з Москви і десятикласник Сергій. Ролі розучували між полінням городів і доїнням корів. Увечері бігли на репетиції. Постановку готували два місяці. На прем'єру зійшлося все село. Глядачам не вистачило крісел, то стояли у фойє.

Після дебюту відбулися гастролі в районному та обласному центрі. Я написала чотири статті в газету "Волинь", де працюю. Читачі дзвонили в редакцію, просили, щоб актори приїхали і в їхні села. Депутат-мажоритарник купив 300 крісел для сільського клубу. Школяр Сергій переміг на конкурсі гуморесок у Полтаві й каже, що готуватиметься до вступу в театральний.

– На старості тягне додому, як малу дитину, – зізнався Петро Фадійович опісля.

Днями телефоную акторові в Київ. Розмовляємо в ант­ракті спектаклю "Кайдашева сім'я", де Панчук грає Кайдаша.

– Як закінчиться театральний сезон, то приїду в Лобачівку – нову виставу покажемо, – говорить у слухавку.

– Таки влюбилася, – відповідаю сусідці.

×