Колекцію килимів із Чечельницького та Томашпільського районів представив викладач Вінницького педуніверситету етнограф Віктор Косаківський, 46 років.
Представлені також рядна з намальованими павичами та песиками, уквітчані простирадла, невеликі пілки й довгі залавники. Їх у районах називали по-різному. У Томашпільському — обіцята, в Ямпільському — палатарі. Вони вузькі, завдовжки іноді до 12 м, розміщували за лавами попід вікнами.
— Килими я почав збирати з родини, — зазначає етнограф. — Ткала моя бабуся Соломія Філімонівна Жмурко. Старша тітка вишила гарний букет, а баба побачила і з вишивки перенесла на килими. Нитки там зі стропів німецького парашута, який знайшли під час війни. З нього пошили одяг, спідниці, хустки, а решту розпустили на нитки. Баба їх пофарбувала і ткала.
Ткала й сестра бабусі Косаківського — Палажка. Її рядно із павичами висить на стіні при вході на виставку.
— Найдавніший зразок, килим із вазоном, середини XIX століття, забрав у сусідів, — згадує колекціонер. — Він великий — 6-метровий.
Відвідувачка виставки мистецтвознавець Тетяна Дзигунова, 45 років, зазначає, що подільський килим бачила в приватній колекції президента Віктора Ющенка. Елементи його кайми виконані у вигляді постатей людей.
Виставка працюватиме до кінця вересня у приміщенні університетської лабораторії з етнології Поділля за адресою: Вінниця, вул. Острозького, 32, старий корпус. Вхід вільний.
35413
Комментарии