Реальні майя

Невисокий повнуватий хлопець помічає мої бурштинові сережки:

- Це магічний камінь, дуже цілющий. Але носити його треба тільки 21 день. А далі знімати.

Питаю, звідки він знає.

- Я - майя. У мене дід - шаман, - відповідає гордо.

Із Фернандо Омою знайомлюся біля Інституту антропології міста Меріда у Мексиці. Він витягає з кишені замотаний у носову хустинку великий жовтий камінь на ланцюжку.

До мого діда завжди черга

- Свій я одягаю лише за потреби. Скажімо, коли нежить чи болить голова. Мій дід уміє лікувати різним камінням. До нього завжди черга, а він лікує безплатно, каже, не може брати гроші за дар. Я трохи в нього вчився.

Фернандо має вищу освіту. Каже, це - виняток. Із майя лише п'ята частина говорять іспанською, а конкурси в тамтешны вузи - 20 осіб на місце. Хоч майя собою і пишаються, серед мексиканців вони - як азіати в Москві. Миють посуд на кухнях забігайлівок, прибирають вулиці, стоять за прилавками.

Доки гуляємо вулицями, Фернандо показує купу магазинів із назвами "Майя" або "Світ майя". Хоч серед співвітчизників індіанці - другий сорт, але іноземні туристи їм мало не поклоняються. Йому це приємно.

- Майя в уявленнях приїжджих і реальні майя, що ледве заробляють на життя - не мають практично нічого спільного. Єдине що, слава про шаманів і цілителів цілком справедлива, - зауважує він.

На прощання Фернандо чомусь каже:

- Знаєш, славетний календар майя - зовсім не календар. Його неправильно розшифрували. Так що кінця світу не буде.