Багатостраждальний закон про державні закупівлі можуть вкотре змінити. Прем'єр Азаров хоче надати замовникам товарів чи послуг право вимагати від потенційних учасників торгів наявності в Україні виробничих потужностей або сервісних центрів.

Поза сумнівом, вітчизняна сфера держзакупівель потребує вдосконалення. Належне функціонування цього механізму в інтересах кожного українця. Адже завданням його є придбання для державних установ і підприємств якомога якісніших товарів та послуг за якомога менші гроші. Що більше коштів залишається в бюджеті, то краще має бути всім нам.

Це в теорії. В Україні останніми роками сфера держзакупівель використовується з прямо протилежною метою: щоб вкрасти якомога більше грошей з бюджету. Чиновники організовують закупівлі у "своїх" фірм, держава при цьому платить за придбане безпідставно високу ціну. Таким чином гроші, які могли б піти на освіту, медицину, комунальну сферу тощо через прості й очевидні схеми перекачують у приватні кишені. Чиновники та їхній бізнес багатіють - суспільство в збитках. Бувають гігантські оборудки, такі як із придбанням знаменитих "веж Бойка" – держбюджет враз обчистили на 2 мільярди гривень. Є щоденні, дрібніші оборудки. Наприклад, недавня закупівля автобазою Держуправління справами пального на майже 4 мільйони гривень у найдорожчій мережі заправок, яка належить наближеному до влади олігарху.

Влада, однак, боротися з основами корупції в сфері держзакупівель не збирається. Натомість виступає з ініціативами, сумнівними з низки міркувань.

Ідея Азарова веде до потенційного обмеження кількості учасників торгів, відповідно й конкуренції. Тобто, прямо суперечить самому принципу держзакупівель, позбавляючи їх ефективності. Бо що більша конкуренція – то більше шансів купити якісніший і дешевший товар.

Звичайно, уряд має дбати про комфортні умови для вітчизняного бізнесу, на чому наголошує прем'єр. Але стимулювати це законом про держзакупівлі - дуже оригінальне рішення. Бізнесовий клімат визначається зовсім іншими законами: податковими, митними, антикорупційними тощо. З цих же міркувань смішно очікувати від запланованого нововведення притоку іноземних інвестицій.

Можливо, ініціатива Азарова є черговим проявом його некомпетентності. Але можна також припустити, що таким чином хтось хоче ще більше полегшити процес спустошення державної кишені. За ідеєю, замовник може вимагати наявність в учасників торгів виробничих потужностей в Україні – але може і не вимагати. Тож якщо буде вигідно недопустити до торгів конкурента, таку вимогу виставлятимуть. І навпаки – захочуть дати заробити власній офшорній фірмі, жодних вимог не буде. Принаймні, така схема була б цілком природною для нинішньої влади.

Показовим є й запропонований Азаровим час дії норми закону – до кінця знакового 2015-го. Року президентських виборів, коли годівниця для нинішньої влади може зачинитися.

×