головна цінність у сучасному цивілізованому світі. Кожна людина має невід'ємне право на життя, і ніхто не може бути його позбавлений. За Конституцією України, кожен громадянин має право захищати своє життя та здоров'я
Спецпроєкт
Життя
Під час повномасштабної війни СЛОВА набули нових сенсів, перетворилися на своєрідні коди, що знаходять відгук у серцях. А кожен українець мріє почути слово, на яке ми вже чекаємо довгий час, – ПЕРЕМОГА.
До другої річниці повномасштабного вторгнення Gazeta.ua хоче вкотре нагадати, що кожен на своєму рівні має щодня робити внесок у наближення перемоги. А шлях до неї лише один – через ДОБРО.
У спецпроєкті “Словник добра” ми розказуємо, як українці почали масово робити добро й перетворили це на правило свого життя. Кожен за останні два роки став амбасадором добра: громадяни зі свого боку роблять усе можливе, український бізнес започатковує амбітні проєкти, щоб наблизити перемогу.
Про Музей Василя Стуса фонд “МХП-Громаді” готує великий медійний проєкт, щоб кожен українець дізнався про поета-пророка.
Про Музей Василя Стуса фонд “МХП-Громаді” готує великий медійний проєкт, щоб кожен українець дізнався про поета-пророка.
Про Музей Василя Стуса фонд “МХП-Громаді” готує великий медійний проєкт, щоб кожен українець дізнався про поета-пророка.
Словник .Добра
спецпроєкт до другої річниці
повномасштабного вторгнення
Після повномасштабного вторгнення багатьом українцям доводиться постійно ризикувати своїм життям, рятувати інших. Також щодня ми з вдячністю згадуємо героїв, які загинули за Україну.
“Додалася нова категорія пацієнтів – поранені. Розумію, де вони були і що бачили” історії лікарів, які рятують життя

Захист життя – це місія медичних працівників і медзакладів. Нині вони опинилися на передовій. У спільному спецпроєкті Gazeta.ua та медичної мережі “Добробут” ми розповідаємо історії лікарів та як змінилася їхня робота під час повномасштабної війни.
Боремося за життя кожного
Госпітальєрка Марія Корольова почала їздити в зону бойових дій із серпня минулого року. Кожна її ротація триває від двох тижнів до місяця. Потім Марія повертається додому, де на неї чекають навчання в Донецькому медичному університеті та робота у відділенні реанімації Лікарні швидкої допомоги в Кропивницькому.
“Коли почалася повномасштабна війна, серед моїх знайомих було мало таких, хто пішов на фронт. Тому я не знала, як працюють госпітальєри. На якомусь етапі стало цікаво. Пройшла вишкіл і почала їздити на ротації. Під час підготовки до роботи на фронті ти приблизно розумієш, як це відбувається, але бачиш усе в рожевих окулярах. Далі починаєш розуміти, чи психологічно потягнеш. Після другої ротації вже остаточно усвідомлюєш, чи це твоє”, – розповідає Марія.
На фронті розумієш, що жити потрібно тут і тепер, бо за хвилину все може кардинально змінитися. Боремося за життя кожного. Усі пацієнти різні, і реакції у них різні. Інколи просять про якісь базові речі: “Сподіваюся, що мені ногу не відріжуть”. Дехто згадує про родичів, про своє життя до війни. Але всі вірять у нашу перемогу”, каже госпітальєрка.
Нині вона готується до четвертої ротації. У команді бойових медиків Марія є анестезисткою.
“Медик має швидко зібратись у психологічному плані та зрозуміти, як правильно діяти в конкретній ситуації. Кожну навичку виробити до автоматизму, щоб не розгубитись у стресовій ситуації. Після ротацій я виїжджаю на природу, в гори, звертаюся до психолога. Допомагає досвід роботи в реанімації. Пам’ятаю свої перші дні в лікарні – дуже прив’язувалася до пацієнтів. Потім їхні історії носила в собі. Це не зовсім правильно. Потрібно виставити кордони: тут – більше про роботу, а це особисте. Медики швидко вигоряють, психологічно не витримують. А ми не маємо права на особисті переживання, особливо під час війни”, – додає Марія Корольова.
Марія зазначає, що зараз багато над собою працює, аби професійно розвиватися.
Марія Корольова
Госпітальєрка
життя
Є пацієнти з Харкова, які знайшли мене у Вінниці
Харків’янка Олена Литвиненко 19 років пропрацювала сімейним лікарем у державній поліклініці. Через бойові дії їй довелося виїхати з рідного міста. Нині працює у приватній клініці у Вінниці.
“24 лютого прокинулася о п’ятій ранку від вибухів. Чоловік був у Києві, він теж медик. Найбільше хвилювалася за доньку. Вона залишилась у бабусі й дідуся, які жили на Салтівці – у найнебезпечнішому районі Харкова. Керівник поліклініки написав у чаті, щоб усі вийшли на роботу. О восьмій ранку я вже була на робочому місці – того дня чергувала в кабінеті вакцинації. Пацієнти, ніби нічого не сталося, приходили вакцинуватися від COVID-19”, - згадує Олена.
Спочатку працювала дистанційно. Коли Харків почали сильніше обстрілювати, то стала на місці шукати роботу. Є пацієнти з Харкова, які знайшли мене у Вінниці. Тих, що виїхали за кордон, надалі консультую. Нині, крім проблем із фізичним здоров’ям, додаються психологічні. Я пройшла спеціальні тренінги, тепер можу працювати з пацієнтами, в яких тривожний розлад, порушення сну, неспокій”, – розповіла Олена Литвиненко.
Харківська ОДА 3 березня 2024 року. Фото Суспільне Харків
Ночували Литвиненки в готелі, розташованому в напівпідвальному приміщенні. Доньку Маргариту відправили за кордон.
Олена Литвиненко
сімейна лікарка
“Якось зателефонувала подруга – вона виїхала, а батьки залишилися на Салтівці. Її батько – лежачий, після інсульту. Занедужав. Лікаря не змогли знайти. Попросили мене поїхати, викликали таксі. Я змогла добратись і надати медичну допомогу”, – каже сімейна лікарка.

Згодом Литвиненки подались у Вінницю, бо туди переїхали їхні друзі-кияни. Оселилися в однокімнатній квартирі.
Серед її пацієнтів є люди, які вже двічі ставали переселенцями.
“2014 року переїхали з Донецька до Харкова. Звикли, придбали помешкання, тільки почали жити, а тепер знову переселенці. Люди з Маріуполя чи Вугледара взагалі все втратили. Вони поки що не можуть навіть мріяти про повернення додому”, – зазначає лікарка.
Вона сподівається, що зможе повернутися до Харкова.

“Мій чоловік зараз там працює. Я час від часу їжджу до Харкова. Для себе усвідомила: війна – це не назавжди. Вона завершиться, тому треба радіти життю та дбати про здоров’я”, – підсумувала Олена Литвиненко.
1535
медичних закладів пошкоджено (амбулаторії, поліклініки, пологові)

Найбільше з них працевлаштувалось у Харківській, Дніпропетровській, Полтавській, Львівській, Запорізькій областях
201
медичний заклад повністю зруйновано

5167
медиків-переселенців
Дані: Міністерство охорони здоров'я України
Добиралися в Україну два дні
Головний радіолог медичної мережі “Добробут” Олег Горошенко бойовим медиком став ще 2014 року.
“Під час АТО воював у складі добровольчого батальйону. Пам'ятаю, як уперше потрапив під мінометний обстріл. Тепер добре знаю, що треба робити. Тоді була лише теорія. А тут земля гуде, щось летить, тобі кричать “Лягай!” На щастя, обійшлося. Одного разу мене розбудили по тривозі. Командир взводу сказав, що в нас є поранені. Приїхали на місце: частина села на одному березі річки була під контролем українців, на іншому березі розмістилися вороги. Наші хлопці пішли у вилазку, по них відкрили вогонь. Двох легко поранили. Це були мої перші пацієнти на війні”, – розповів Олег Горошенко.
Власне, 24 лютого ми мали повертатися додому. Приїхали в аеропорт, пройшли контроль, побачили, що рейси на Київ і Харків скасовано. У новинах прочитали, що почалася повномасштабна війна. Турки нам пропонували залишитись, обіцяли роботу. Ми відмовилися, поїхали додому. Добиралися два дні: долетіли до Бухареста, там переночували, тоді пішки перейшли румунсько-український кордон. З України стояла величезна черга, а назад ішли лише ми троє. 26 лютого вже були в Києві”, – згадує Олег Горошенко.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, лікар із двома колегами перебував у відрядженні у Стамбулі.

“Через два тижні наш підрозділ замінили хлопці з ірпінської самооборони. Ця війна суттєво відрізняється від АТО. В Ірпені наші позиції розташовувалися біля двох мостів, через які мав бути прорив. Нас безбожно обстрілювали артилерія, танки, міномети. Тоді втратили друга “Марса”, ще 10-12 побратимів отримали поранення”, – каже лікар.

Удома лікар узяв спорядження, яке залишилося з часів служби в АТО, і пішов у територіальну оборону. Захищав аеропорт “Київ”.
Олег Горошенко
головний радіолог медичної мережі “Добробут”
Іще через тиждень його підрозділ переправили на харківський напрямок.

“22 червня 2022 року я отримав поранення. Нас обстрілювала артилерія. Осколки влучили мені в руку. Коли вистрибував із вантажівки, пошкодив зв’язки на коліні. Свого поранення та травми одразу не помітив, побіг рятувати життя хлопців. Мали чотирьох загиблих і 12 поранених. У бойових умовах найважче знайти пораненого. Серед загиблих побачив живого бійця. У нього була прострілена нога. Наклали турнікет, бандаж, закинули в мікроавтобус і завезли в лікарню. Через декілька годин моя пошкоджена нога набрякла, я не міг ходити. Самому знадобилася медична допомога”, – говорить головний радіолог медичної мережі “Добробут”.
Лікар зазначає, що чотири рази на війні думав, що помре.

“На диво, це не лякає. Сприймаєш спокійно: шкода планів, життя, але без жаху. В Ірпені нас обстрілювали фосфором. Лежу й розумію, що ми зараз усі згоримо живцем. Але нас урятував вітер, бо відніс фосфор в інший бік”, – каже лікар.
Олег Горошенко родом із Макіївки на Донеччині.
Обстріл фосфорними бомбами Гостомеля та Ірпеня
Фото Аmyinform
У листопаді торік Горошенко демобілізувався. Повернувся на роботу в “Добробут”.

“Займаюся онкологічними пацієнтами. Робимо все, щоб людина могла вилікуватися чи якнайдовше прожити, якщо повне одужання неможливе. Медицина не стоїть на місці. Тепер можемо робити менш травматичні операції. Бачимо покращення якості життя хворих. Під час повномасштабної війни додалася нова категорія пацієнтів – поранені. Люблю з ними працювати, бо відчуваю близькість. Розумію, де вони були і що бачили”, – підсумував головний радіолог медичної мережі “Добробут”.

“Востаннє там був у 1990-х на похороні дідуся. 2014-го планував навідатися до Макіївки, але не встиг. Тепер відчуваю злість і ненависть до ворогів за те, що вони зробили. Для мене особиста образа, що не можу поїхати на могилу дідуся”, – розповів лікар.

життя
Деякі пацієнти на протезах повернулися на фронт
Торік розпочало роботу відділення фізичної реабілітації медичної мережі “Добробут”, де лікуються, зокрема, й військові.
“Спочатку в нас працювало відділення нейрореабілітації, ми його оновили за сучасними канонами. І влітку торік іще відкрили відділення ортопедичної реабілітації – там надаємо допомогу пацієнтам із проблемами опорно-рухового апарату, після операцій, пораненим військовим та цивільним. Нині великий запит, бо через війну багато травмованих”, – розповідає Данило Сафронов, лідер напряму реабілітації медичної мережі “Добробут”.
Виходжуємо пацієнтів з уламковими та кульовими пораненнями, з протезуванням. Реабілітація може тривати й місяць, і півроку. Якось потрапив до нас військовий після важкого кульового поранення в зоні спинного мозку. Ми зробили все, що могли, але деякі функції не відновилися. Та, незважаючи на це, він поновився на службі. І таких випадків багато. Деякі пацієнти на протезах повернулися на фронт. Кажуть, що сенс їхнього життя – боронити країну”, – говорить Данило Сафронов.

“Бувають випадки, коли з однією людиною маємо наполегливо працювати цілою командою, щоб повернути її до повноцінного життя. Крім фізичного відновлення, також перед нами стоїть завдання мотивації та комунікації – заохочуємо хворого реабілітовуватися. Добре знаємо протоколи, новинки медицини, але іноді пацієнти нас приємно дивують своїми результатами чи швидкістю відновлення”, – зазначає завідувач відділення.
“Знаю, як там. Я військовий лікар, брав участь в АТО 2015 року. Також був на фронті з початку березня 2022-го. На війні постійно чатує небезпека, там за секунду можна втратити життя. Усім колегам – бойовим медикам наголошую, що в зоні бойових дій треба пильно дбати про особисту безпеку. Мета будь-якої війни – завдати якомога більше летальних і санітарних втрат супротивнику. А медик цьому заважає, тому і стає пріоритетною ціллю ворога”, – каже Данило Сафронов.
Для лікаря найважчим моментом у роботі є проводжати колишніх пацієнтів назад на війну.

Данило Сафронов,
лідер напряму реабілітації медичної мережі “Добробут”
Військові проходять реабілітацію в “Добробуті” безоплатно – завдяки підтримці міжнародного фонду Direct Relief.
“Є достатньо високий попит, і з часом він іще зростатиме. Нині проєктуємо власний реабілітаційний центр. Фінансує роботи американська урядова організація. Сподіваємося, що 2024 року отримаємо кошти й розпочнемо роботи. Тепер активно вивчаємо світовий досвід у цій сфері, спілкуємося з колегами за кордоном. Тут важливий не процес, а результат — максимальне повернення людини до нормального життя. Також в Україні нині існує дефіцит реабілітологів. І потреба в цих спеціалістах щодня зростає.
Реабілітація – напрям, який медична мережа “Добробут” із початком повномасштабної війни почала активно розвивати.
Вадим Шекман,
генеральний директор медичної мережі “Добробут”

Тому в межах освітнього проєкту “Добробуту” – “Академії Добробут” – ми створили спеціальну навчальну програму, де готуємо для себе кадри. Розвиваємо і якісну сучасну інтернатуру – заочне й очне навчання”, – розповідає Вадим Шекман, генеральний директор медичної мережі “Добробут”.
Данило Сафронов,
лідер напряму реабілітації медичної мережі “Добробут”
життя
Безоплатна допомога військовим, дітям і людям, які постраждали під час воєнних дій
2023 року благодійний фонд мережі Dobrobut Foundation залучив на медичну та гуманітарну допомогу людям, що постраждали від війни, понад 6 млн грн.
Зокрема, зусиллями фонду та потужної команди кардіохірургів “Добробуту” на чолі з Олександром Бабляком малюкам із вродженими вадами серця тут роблять операції безоплатно. Також допомагають пораненим людям, яким потрібне тривале стаціонарне лікування, роблять додаткові хірургічні операції. Займаються підготовкою до протезування військових. Адже близько 15% людей з ампутаціями потребує додаткових операцій, їх бере на себе “Добробут” завдяки співпраці з благодійниками.
Близько 15% людей з ампутаціями потребує додаткових операцій, їх бере на себе “Добробут” завдяки співпраці з благодійниками
отримало безоплатну медичну допомогу

Благодійні проєкти Dobrobut Foundation
22
залучила Dobrobut Foundation на лікування українців від часу заснування в березні 2022 року
понад
млн грн
Кошти спрямували на медичну та гуманітарну допомогу людям, що постраждали від війни

Медичну допомогу отримало:
800
понад
людей
90
зокрема
дітей
Співпраця “Добробут” і Direct Relief International
2,3
понад
тисячі пацієнтів
виконали безоплатно хірурги “Добробуту”

1000
понад
хірургічних операцій
(із квітня 2022 року)
14
машин швидкої допомоги
з усім необхідним медичним обладнанням передав військовим “Добробут”

Дані: медична мережа “Добробут”
Дмитро Гроссу,
директор Dobrobut Foundation
Ще до повномасштабної війни наш співвласник Олег Калашніков сказав, що бачить “Добробут” як університетську клініку. І так у нас з’явилася “Академія Добробут”. Вона готує та випускає майбутніх медиків, має власну інтернатуру та дає змогу підвищувати кваліфікацію лікарям, які працюють. Також у нашій команді є кардіохірург із золотими руками – Олександр Бабляк. За власною авторською мініінвазивною малотравматичною методикою він проводить операції на серці діткам, включаючи навіть немовлят. Дитина вже на третій день після операції може повернутися разом із батьками додому.
Після повномасштабного вторгнення Dobrobut Foundation розширила свою діяльність. Почали допомагати військовослужбовцям, їхнім сім’ям, людям, що постраждали під час воєнних дій.

“Восени торік серед пацієнтів, яким ми допомогли, була півторарічна Мар’янка з Рівненщини. Вона народилась із синдромом Дауна та вадою серця. Батьки почали шукати допомогу в державному секторі. Одна з клінік запропонувала провести протезування клапана. Але це було не найвдаліше рішення, адже організм росте, й доводилося б що три-чотири роки проводити дитині таку операцію. Ми запропонували сучасніше рішення.
Зволікати з операцією не можна було: у Мар’яни могла розвинутися легенева недостатність. Дівчинку прооперували в “Добробуті” 30 березня. Власний клапан вдалося врятувати, й тепер Мар’янка може жити без операції на серці до 18 років. Наш кардіохірург Олександр Бабляк провів пластику мітрального клапана. Усе пройшло успішно. Команда наших кардіохірургів відмовилася від гонорару за цю операцію. Кошти пішли на допомогу іншим людям”, – каже директор фонду.

Зокрема, фонд профінансував шість хірургічних втручань для дітей із вадами серця. Вартість однієї операції – понад 230 тис. грн.

Також торік Dobrobut Foundation завдяки допомозі благодійників надала стипендії в розмірі $1 тис. 14 інтернам “Добробуту” – стипендії покрили рік навчання в інтернатурі.
“А ще ми дбаємо про паліативних хворих, яким було важко й до війни. У мережі “Добробут” є центр паліативної допомоги. Там ми піклуємося про пацієнтів із тяжкими невиліковними хворобами, знеболюємо, надаємо симптоматичне лікування, вчимо рідних дбати про них. Таким чином ми продовжуємо цим пацієнтам гідне життя. Також ми збираємо кошти на лікування ніг військовослужбовців. Це делікатна тема, про яку рідко говорять. Але вона дуже важлива, особливо влітку, коли надворі 30-градусна спека. Допомогли таким чином 14 військовим”, – каже Дмитро Гроссу.

У фонді вирішили фокусуватися на грантах і підтримці від великого бізнесу – локального й міжнародного. За два місяці 2024-го вже зібрали більше допомоги, ніж за минулий рік.

Ми спостерігаємо позитивну тенденцію – пацієнти почали більше довіряти українській медицині. Адже за час повномасштабної війни відбулося певне переоцінювання цінностей. Багато українців виїхало за кордон і відчуло на собі всі “радощі” європейської медицини. І виявилося, що вдома рівень медичних послуг не гірший, ніж у західних клініках”, – підсумував Вадим Шекман, генеральний директор медичної мережі “Добробут”.
“Маємо різні програми медичної допомоги. Але й не забуваємо, для чого створювалися”, – зазначає Дмитро Гроссу.

“До прикладу, благодійна організація з Фінляндії привезла гуманітарної допомоги на 150 тисяч євро – шість реанімобілів класу С, медичне обладнання, засоби гігієни, постіль, дитячий одяг”, – додає директор Dobrobut Foundation. Авто фундація передала на потреби українських військових.

Під час повномасштабної війни як державні, так і приватні медичні заклади України долучилися до порятунку життя та здоров'я українців.

Приклад мережі “Добробут” є свідченням ефективності приватної ланки медицини. Адже пацієнти отримують високий рівень медичних послуг, ефективне й сучасне лікування, а також турботу й комфортні умови. “Добробут” також залучає донорські кошти, завдяки яким реалізує програми допомоги військовим і цивільним.

Почувши про це, небайдужі люди виявили бажання допомагати таким маленьким пацієнтам. Щоб ми могли коректно ці кошти реалізовувати, створили на початку 2022 року благодійний фонд Dobrobut Foundation, – розповідає директор фонду Дмитро Гроссу.
життя
Матеріал підготовлено за підтримки
Над спецпроєктом працювали:
Олена ПЕТІК Коректорка
Рада КІШКА Дизайн та верстка
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Юлія ЛІПІЧ Авторка
Юлія ІЛЬЧЕНКО Продакшн