— Ма, ну купи-и-и! — 5-річний Сашко тягне мою подругу за смугасту спідницю. Тицяє пальчиком у двох школярок, які на сусідній лавочці в парку ласують шоколадним морозивом. Сонце в обід таке нестерпне, що морозиво тане і шоколадними патьоками стікає дівчатам по пальцях. Вони верещать і заливисто сміються, намагаючись зафільмувати все на камеру телефону. Малюк заглядається на них заздрісно.

Мама Аня незворушна, вдає, що не помічає синових сліз. Вона задіює всі методи, аби відучити його випрошувати покупки. Завжди готує корисні страви і не купує сумнівних ласощів. Годину тому ми куштували фруктовий десерт у дитячому кафе. Аня допитувалася в офіціантів, чи свіжа полуниця.

Щоб відволікти малого, поспішаємо на гойдалки. Дітей із морозивом у руках Сашко проводжає сумним поглядом, із надією зупиняється коло візків-холодильників.

Помогите! Нечего кушать

Біля одного з них примостилася жіночка у вигорілій ситцевій панамці. Стоїть, тримаючи затерту картонку. На ній напис: "Помогите! Нечего кушать".

Аня дістає гаманця, вручає синові "п'ятірку":

— Хочеш — купи морозива. Але давай допоможемо бабусі, ти ж хороший хлопчик?

Сашко розмірковує лише мить, а тоді тяжко зітхає і приречено киває: "Добре!".

Задоволена мама цілує його в щічку. Малюк біжить до бабці й вкладає зіжмакану купюру в старечі руки. Жінка хреститься і гладить його по голові.

За хороший вчинок ведемо хлопця на машинки. Він радіє і сміється, бо вперше сам за кермом. Про морозиво забуває.

У кіоску навпроти купуємо кілька пляшок "Моршинської". Перед нами у черзі — ситцева панамка. Бабця розплачується за дві пляшки пива, складає їх у пакет. На решту бере шоколадне морозиво.

×