Чий літак?

Вони заходять, часто не вітаючись. Плюхаються на диван, йорзають на ньому, підкидаючи декоровані подушки. Від чаю не відмовляються, просять іще цукерок. Якщо на столі коробка — з'їдять усі до одної. Кольорові обгортки вкидають до чашки з недопитим. Найчастіше нічого не купують, прицінюються. Мріють, хлюпаючи чаєм. Важливо одразу витерти його з оббивки.

Це — типові туристи до Єгипту. Зараз там сонце, наче в липні в Одесі, сезон вітрів почнеться за два місяці. Ціна на подорожі хороша — від 170 доларів на тиждень. У туристичному агентстві сестри попит на цукерки до чаю. Туристи заходять, цікавляться. Але путівки беруть мляво.

Гоша має центнер ваги й мініатюрну дружину Світлану. У паспорті під червоною обкладинкою написано "Ступіно", хоча він переконує, що то майже Москва. У дружини паспорт український, Гоша в Києві уже шість років. Важко дихає, намагаючись послабити шнурки на кросівках. Нагнутися не може через живіт.

— В самолете наливают? — перше його запитання.

— Сколько баров возле бассейна? — друге й останнє.

Поки дружина розпитує про кораловий риф готелю в Шарм-ель-Шейху, поїздку на фабрику ефірних олій і шопінг, він шелестить фантиками від "Білочки". Голосно сьорбає, крекче й сопе.

— Шлепки купить надо! — раптом зривається. — И плавки! Я переживаю.

Дружина оформлює документи, отримує реквізити для оплати. Гоша жестикулює, проливає чай. Вибачається й виходить слідом за дружиною. Їм летіти післязавтра, а він без плавок.

Поки сестра витирає плями з дивана, в дверях з'являється Гошина голова.

— Чей самолет? А пилот нормальный? Рабочий? Падать не планирует? — суворо зводить брови Гоша. За дві секунди перетинає кімнату, згрібає зі столу три останні "Білочки" і, не дочекавшись відповіді, вибігає геть. Переживає.