27 квітня виповниться рік, як Верховна Рада ратифікувала угоду про продовження терміну перебування ЧФ Росії на території України. Проте, в першу чергу, це була угода про газ. Йшлося про знижку ціни на $100. Тому треба оцінювати не лише ситуацію з флотом, а й газову. Зараз очевидно, що виграш був тимчасовим і недостатнім. На той момент дійсно дві речі врятували українську економіку і фінансову систему від катастрофи - це "харківські угоди" і угода з МВФ. Газові домовленості дали можливість отримати не надто дорогий газ, адже економіку могла потрапити в чергову хвилю кризи.

Дивним є лише те, чому тоді домовлялися про знижку ціни на газ, а не про зміну формули. Вже через півроку про підписання угод прем'єр-міністр Микола Азаров почав ставити питання, що треба змінювати формулу. Фактично він визнав, що ми в цих угодах скоріше програли, ніж виграли.

Щодо флоту, то очевидно, що програш швидше стратегічний, ніж ситуативний. Ми потрапили у тривалу геополітичну залежність від Росії. Формально нічого не змінилося, нічого нового не з'явилося. Лише продовжено дію угоди ще кінця 90-х років. Хоча сама дата 2042 і є головною проблемою - на надто довгий період продовжили перебування Чорноморського флоту на нашій території.

Не було Тимчасових слідчих комісій, які б дали політичний результат

Зрозуміло, що є розчарування підписанням "харківських угод". Свого часу вони сприяли поліпшенню відносин з Росією. Ефект був, але тимчасовий. Розчаровані є у владі і серед населення. Про це свідчать результати соціологічного опитування Research&Branding Group, згідно з яким скоротилась кількість людей, які позитивно оцінюють ці угоди.

Найближчим часом змінити ситуацію навряд чи можливо. Нинішня парламентська більшість на це не піде. Треба пам'ятати, що "харківські угоди" є прямим наслідком угод 2009 року. Про це часто забувають. З цих угод в односторонньому порядку вийти не можна. Можливе створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування реалізації "харківських угод" - це питання політичної тактики. Якщо більшість дасть згоду, то її створять. Проте сенсу в її діяльності немає. Ініціатива створення цієї комісії є не більше, ніж інформаційний привід, щоб нагадати про угоди. Навіть, якщо її створять, то жодних політичних наслідків її діяльності не буде. Не було ТСК, які б дали політичний результат, крім однієї, - що призвела до дострокових виборів у столиці. Все інше - це пшик.

Хіба зараз є більшість, яка б могла денонсувати угоди? Питання буде актуальним, якщо суттєво зміниться політична структура Верховної Ради. Про це можна буде говорити після парламентських виборів.

Якщо ми вийдемо з угод в односторонньому порядку, то наслідком буде економічна війна з РФ. Росіяни звернуться в арбітраж і, як у справі з "РосУкрЕнерго", у нас будуть великі ризики програти. Коли Юлія Тимошенко кляне Дмитра Фірташа і НАК "Нафтогаз", то вона забуває, що це розплата за не зовсім коректні дії її урядовців. Вона сама насадила Україну з газом "РосУкрЕнерго" на цей гачок. Так і з цією справою буде - вийти можна, але будемо розплачуватись. Скажуть повертати гроші, які отримали, тобто знижку. Буде нова "газова війна" як мінімум.

Найкращий варіант - перегляд угод. Решта - це політичні фантазії.

×