У середу столичним Андріївським узвозом тече стрімкий потік. Із каналізаційного колодязя біля будинку № 13 б'є фонтан. Тут музей письменника Михайла Булгакова.
- Знову каналізацію прорвало. Таке часто буває, - каже 58-річна Марія Павлюк. - Минулого року, на День незалежності, теж ріка узвозом текла. Вода потягла вниз сміття, каміння, столи, речі, і навіть нас. Несло так, шо мама дарагая!
Марія Кирилівна продає вишиванки біля будинку №9. Тільки-но розвісила їх на паркані, аж раптом порив вітру зриває кілька речей і жене вулицею вниз. Без поспіху вона збирає з тротуару рушник, дитячу вишиванку й плахту. Обтрушує, знову вішає на огорожу.
- Взимку пусто, як завжди, - каже продавщиця. - До кінця березня на Андріївському робити нема чого. Людей дуже мало. Ціни піднялися на всі товари. Минулого року продавали дешевше, то й купували ліпше. Зараз тут гуляють лише туристи. Іноземці непогано беруть речі з льону.
На Андріївському Марія Павлюк торгує два роки. Вже звикла днями працювати на холоді. Навіть коли повертається додому, відчиняє вікна й балконні двері - здається, що у квартирі жарко.
- На узвозі хоч дихаю нормально. Раніше працювала в приміщенні Житнього ринку. Поруч зі мною рибу продавали. Вона смерділа страшенно, коли розморожувалася. Постійно думала: чому мені так зле, чому нема чим дихати? Пару разів непритомніла. Потім побачила, що продавці, перш ніж викласти рибу на прилавок, протирали її брудними ганчірками. Якими миють підлогу.
8 
35413
Комментарии