Ідеальна мотивація

– Хай вважають мене зрадником і боягузом. Зате буду живий, – каже знайомий Антон.

Два роки тому він потрапив під першу хвилю мобілізації. Тренувальний табір проходив у Дніпропетровській області. Звідти за добровільної згоди мобілізованих відправляли у зону бойових дій. Тоді це був Слов'янськ, Краматорськ, Горлівка. Антон написав відмову від участі в боях. За півтора місяця приїхав на тижневу відпустку додому.

– Перші хлопці, які поїхали під Слов'янськ, за пару днів подзвонили на мобільний і сказали не згоджуватися воювати. Бо їм дали тільки пару автоматів на 10 людей і кілька мішків із піском, – розповідав Антон. – Ми й підписали відмову. Командири кричали, що віддадуть під трибунал. Але коли в табір привезли дві труни з убитими – ми зрозуміли, що вчинили правильно. Зараз хочу зібрати документи, що маю піклуватися про старого батька. Дасть Бог, злиняю. Знайду гарну роботу і забуду про цей жах.

За два роки Антон змінив вісім робочих місць. Працював охоронцем, продавцем, менеджером. Ніде не влаштувала зарплата. На початку травня зателефонував у Skype.

– Іду в армію на дворічний контракт. Виявляється, тепер це – найприбутковіше місце. Платять 7 тисяч на місяць, премії великі. Дасть Бог, проскочу і вернуся. А найголовніше – знайду дівчину. Усі знайомі, які прийшли з війни, – одружилися. Кажуть, дівчата на них вішаються, бо – герої. Це – ідеальна мотивація. Страх рукою знімає.