"Я був на роботі 11 вересня. До мене в кабінет прибіг офіцер Олександр Євпак. Сказав, що на вулиці дитині погано. У дворі побачив жінку із дівчинкою на руках. Вона періодично кричала: "Допоможіть, дитина помирає", — згадує 44-річний черкащанин Олег Піліпас. Розмовляємо біля обласного управління Міністерства надзвичайних ситуацій. Піліпас працює головним спеціалістом сектору охорони здоров"я та медико-біологічного захисту. Одягнений у чорну шкіряну куртку, світлий светр і темні брюки.

— Я запитав: ви мама дитини? Треба було якось відволікти увагу жінки. Бо вона сильно притискала до себе дівчинку. Запропонував їй сісти. Сказав, що зможу допомогти її дочці. Зрозумів, що в дитини епілептичний припадок. У таких випадках порушується дихання. На той момент воно майже не було відчутне. Дівчинка була непритомна, тіло судомило, почала синіти, — пригадує чоловік.

Олег Піліпас за освітою військовий анестезіолог-реаніматолог із 20-річним стажем. Служив у десантних військах. Із досвіду знав, що треба вивести нижню щелепу вперед.

— Із рота з"явилося трошки крові — це нормальне явище. Бо там може щось прикуситися. Жінка почала кричати на мене. Я пояснив, що так потрібно, щоб язик не запав і дівчинка могла дихати. Потім поклав її на бік. Із рота пішла слина. Зрозумів, що очистилися легені. Аня вдихнула. Змінився колір обличчя, бо почала дихати. До приїзду "швидкої" жінка тримала дитину, а я — щелепу. Чекали хвилин десять. Матір час від часу поривалася кудись бігти. Пояснював, що цього робити не можна. Якщо змінимо положення дитини — зашкодимо, а то й щелепу зламаємо. Підтримуючи щелепу, передав Аню лікарям. У "швидкій" дівчинку підключили до кисню.

Олег Піліпас запитав, чи траплялися такі напади раніше.

— Жінка сказала, що таке вперше. У Ані була висока температура — більше 38 градусів. Щоб збити жар, жінка дала їй сироп. У дітей на фоні високої температури іноді трапляються епілептичні напади.

5-річну Анну Погасій відвезли в реанімацію дитячої лікарні Черкас. Нині вона вже вдома. Живуть Погасії в 4-кімнатній квартирі на вул. Руставі.

Матір час від часу поривалася кудись бігти. Пояснював, що цього робити не можна

— Донька там пролежала дві доби, потім перевели в неврологічне відділення. Через тиждень нас виписали, після того ми ще кілька тижнів були на лікарняному, — згадує 28-річна Тетяна Погасій. До матері виходить світловолоса Анна. Жінка гладить доньку по голові. Дівчинка сором"язливо усміхається. — Від температури я дала сироп "Нурофен". Лікарі сказали, що напад стався через високу температуру. Донька про те, що із нею трапилося, нічого не пам"ятає. Я теж мало що пригадую. Була в шоковому стані.

×