Ознакою реального старту президентської компанії Віктора Януковича називають його появу перед журналістами з тенісною ракеткою на корті. Виявляється, не пеньками єдиними. Донедавна українці вважали, що президент країни – футболіст-теоретик, бо традиційно вболіває за рідний "Шахтар", ходить на матчі, але сам м'яча не копає. Натомість спорт, якому Янукович віддає належне щодня – до певної міри ексклюзивний: він бігає туди-сюди по пеньках у дворі своєї резиденції. Тепер же президент розкрив свою таємницю: вже тринадцять (!) років практикує великий теніс. Навіть досяг у цьому спорті значних успіхів.

На планеті Земля багато політиків та просто відомих людей, які так само займалися за життя та практикують нині великий теніс. Але жоден із них ніколи цього не приховував цілих тринадцять років. Зокрема, любив з`явитися на корті покійний екс-президент Росії Борис Єльцин. Причому Бориса Миколайовича, попри його публічні ж скандали, пов'язані з алкогольною темою, свого часу вважали мало не російською ракеткою номер один. І відзначали: грав президент, не зважаючи на серцеві напади та перенесені операції. Взагалі, коли говорять про Єльцина й теніс, вважають: саме він є батьком так званої "тенісної революції" в новій Росії.

Чому ж Віктор Янукович так довго приховував від співвітчизників те, що для його колег і просто відомих людей – не секрет, а навпаки, елемент позитивного іміджу, фрагмент публічного способу життя та навіть просто на дозвіллі? І наступне питання: невже в Україні поруч із уроками футболу тепер благословлять уроки тенісу?

Відповідь може бути дуже простою: Віктор Федорович просто хоче здаватися новим. Тобто, не поміняти свої погляди, переконання, звички, не переламати натуру неосвіченого "донецького хлопця" з кримінальною біографією, а просто замінити власний фасад.

Бо європрагнення, котрі чинний український президент озвучує, повинні мати якесь, так би мовити, зовнішнє, публічне підтвердження. Успішне освоєння спорту, котрий вважають аристократичним, може бути кращим за демонстрацію власного захоплення не лише "плебейським" футболом та незрозумілими пеньками. Чи знання творчості китайського мудреця Конфуція та російського класика Івана Буніна, про що пише в своєму байопіку про Януковича такий собі Віталій Спажук.

Ні, великий теніс треба виводити на політичну сцену саме тоді, коли слід нагадати: насправді Віктор Федорович думками давно в Європі. Як усі аристократи духу та спадкові дворяни: а дворянське коріння та "блакитну кров" у Януковича теж шукали і навіть знайшли. Тенісна ракетка у руках високого доглянутого чоловіка в спортивних трусах – не що інше, як ознака шляхетності. Янукович, точніше – його піар-команда вже не хоче, аби він під виглядом "простого хлопця з нашого району" виходив на сцену перед жителями шахтарських міст і говорив щось на кшталт: "Донбасс порожняк не гонит!", або "Я этих песен знаю очень много!", затягуючи потім "Спят курганы темные". Всі, хто займається сьогодні Віктором Федоровичем, прекрасно розуміють: попри побоювання частини політичного оточення, свій так званий "ядерний електорат" на малій батьківщині він не втратить. А якщо таке станеться, то мінімально, в межах критичної похибки.

Натомість іншій частині України, котра його не сприймає через демонстрацію низького освітнього та культурного рівня вкупі з фізичною силою як методом вирішення проблем, а головне – Європі, куди Янукович реально рухається навіть швидше за опозицію, потрібен європеєць. Аристократ, цивілізована людина, спортсмен та денді. З тенісною ракеткою в руках можна не боятися поставити неправильно наголос чи помилитися в географічних назвах. Вона, як красива жінка за визначенням Глєба Жеглова, сама по собі відвертає увагу.

Правда, українська фронда, поки що фронда, все одно сміється. Але це – не на довго…

×