Крим як Крим. Кажуть, змоскалізований і там живуть переважно гомо советікус. Брехня! Я буваю на півострові майже щороку.

За кілька минулорічних подорожей об'їздив увесь ПУК (південне узбережжя Криму), заглядав й на Керченський півострів. Ну, звісно, Сімферополь і Севастополь не залишив поза увагою. Усюди говорив українською. За всі мої візити та мандрівки у цьому дивовижному краї лише раз наштовхнувся на хамство на мовному ґрунті — тітка, яка обслуговувала мене у залізничній касі кримської столиці, почувши мою українську мову, почала кривлятись. Я тоді подумав, що поплутав вокзал із зоопарком.

В усіх інших випадках мого мовного контакту з аборигенами відповіді були доброзичливими. І не лише російською! Наприклад, запитавши у літнього чоловіка в Ялті, як мені проїхати на таку-то вулицю, той радісно здійняв брови, пояснив українською напрямок маршруту і наостанок поцікавився: "А звідкіля це такий славний хлопчина?"

Інший випадок. Ми заблукали на околицях Севастополя, виїхали до якоїсь зупинки. Там сиділо з пів-десятка бабусь. Підходжу — питаю, як нам дістатись такої-то бухти. Усі так відразу оживились, а одна українським суржиком почала описувати дорогу до нашої мети.

Навіть біля Нікітського ботанічного саду, виявляється, лунає державна мова :) Тамтешній дядько детально пояснив нам, що і де варто дивитись у цьому районі. Ще й розповів про свої плани на майбутнє: їде на північ України шукати собі жінку, бо "тутешні не такі хазяйські".

Ось так-то, панове.