Якщо ви говорите, що вступ до Альянсу - священне суверенне право для України, то треба, мабуть, спільно думати, як його забезпечити?

Щодо "ясності з НАТО", то особисто мене завжди вражало те, як усі представники Альянсу постійно роблять вигляд, що продовжують жити у реаліях 20-річної давнини. Коли НАТО спокійно розширялося за рахунок країн Східної Європи та сприймалося переважно як "клуб" демократичних європейських країн, створений для обговорення та вирішення політичних питань. Ну і, звісно, не для того, аби воювати.

Думаю, усім адекватним людям зрозуміло, що у лютому-березні 2014 року ситуація у Європі змінилася кардинально, і повернення назад уже немає.

Водночас, у спілкуванні з Україною чиновники НАТО продовжують займати позицію швейцара на вході до елітного клубу.

Знову ж таки, тривають ці розмови про реформи, про стандарти, про суди і так далі. З одного боку - це все має вигляд ніби справедливий, але з іншого боку - чи відповідає це реаліям нового світу?

Україна уже не один рік є об'єктом агресії з боку Росії. Агресії, яку поки що ніхто не зумів навіть просто зупинити, аби вона не продукувала нові жертви та руйнування.

І в цей час нам розказують, що "двері НАТО відкриті", що ми "колись вступимо до НАТО", якщо "добре виконаємо домашнє завдання". Але чи буде кому вступати? Агресія ж триває, і ніхто не може сказати, на який масштаб ескалації готова піти у майбутньому Росія.

А Росія не зупиняється, вона продовжує гнути свою лінію. Яскравий приклад - ситуація з "Північним потоком-2", коли Кремль зумів добряче "нагнути" Захід, і той лише обмежився непевними переконаннями, що вони будуть щось робити, якщо Росія використає ситуацію проти України.

Тобто, з одного боку - говоримо про реформи та відкриті двері, а з іншого боку - продовжуємо дивитися на агресію Росії проти України.

Як на мене, це вимагає від України ставити це питання перед НАТО. Добре, ви вважаєте, що ми не доросли до членства, що нам треба реформуватися і змінюватися. Вимоги, мабуть, цілком справедливі, але, може, ви не помітили, що у нас на території - дуже агресивні іноземні війська, які представляють державу, у якої одна з найбільших армій у світі. І ще й ядерна зброя. Країни, яка постійно говорить у власних ЗМІ, що їхня мета - захоплення України. Країни, яка не припиняє ні на секунду антиукраїнську пропаганду та використовує для агресії проти України весь перелік засобів: від економічних і до інформаційних.

Можливо, ви цього не помічаєте, але факт лишається фактом, і якщо ви говорите, що "двері НАТО відкриті для України", що вступ до НАТО - священне суверенне право для України, то треба, мабуть, спільно думати, як забезпечити це право для України?

Очевидно, як би не погано було в Україні з судами, є країни, де все ще гірше. І ці країни не встояли перед агресією Росії. Тому якщо НАТО говорить про реформи і стандарти, то слід так само вести мову і про можливості реалізації цих реформ і стандартів поза загрозою російського вторгнення та окупації.

Ясно, що НАТО воювати за нас не буде, але розмови у стилі "якщо Путін буде бомбити Київ, то ми накладемо санкції на цього собаку" - це взагалі ні про що.

Членство у НАТО зараз та у найближчій перспективі неможливе? Значить, нам потрібна доросла розмова, про те, як гарантувати для України можливість провести необхідні реформи. Які для цього можуть бути використані ресурси і т.д.

Ну, або чесна декларація з боку НАТО, що вони нічого для цього зробити не можуть. Це той варіант, коли "ні" - це теж відповідь.

Оригінал