Зеленський концентрує владу – і правильно робить
У бідній країні перехід від олігархату до демократії можливий лише через диктатуру
Володимир Зеленський збирає дедалі більше не системних, а суто волюнтаристських засобів впливу. І це проблема. Бо рук у президента дві. А важелів багато. Не так давно ми були свідками запровадження санкцій проти Віктора Медведчука – найодіознішої фігури в українському політикумі. Розпочато й судовий процес. Але сторону звинувачення представляють голова Служби безпеки Іван Баканов і генпрокурор Ірина Венедіктова. Ось перелік їхніх сильних професійних рис: по-перше, лояльність до президента; по-друге… А навіщо по-друге? Зеленському досить лояльності. І це проблема. І не тільки Зеленського. А й усієї України.
І наступне. Олігархи – включені й не включені до списку – не відмовляться від володіння медіями, контролю над політичними партіями, суддями, чиновниками, регіональними елітами. Вони навчаться краще приховувати свої активи. От і все.
Витоки їхнього впливу – рентна економіка. Однак закон жодним чином не обмежує їхнього статусу монополістів у сферах енергетики, металургії, видобувної промисловості тощо. А це означає, що вони й далі матимуть "надмірний вплив". Який висновок зроблять? Треба глибше ховатися в тінь.
Олігархи не відмовляться від володіння медіями, контролю над партіями. Навчаться краще приховувати активи
Зеленський вхопив гадюку за хвоста, щоб розірвати 30‑літній цикл відтворення олігархату в Україні. А варто було – за голову. І рвати отруйний зуб – рентну економіку. Бо все багатство країни, якщо вірити Данілову, належить 13 апостолам великого бізнесу. І кожен із них – Юда. І жоден із них виснути на осиковій гілці не збирається.
Політолог Роберт Міхельс вивів так званий залізний закон: будь-яка демократія трансформується в олігархію. Чи можливий зворотний процес, не сказав.
А зараз я скажу крамольну річ: у бідній країні перехід від олігархату до демократії можливий лише в один спосіб – через диктатуру.
Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 30 вересня
