Зараз ситуацію можна тільки умовно порівняти з тим, що відбувалося під час суду над Чийгозом та Умеровим

Прессекретар президента України Сергій Никифоров повідомив, що Володимир Зеленський під час запланованої зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом у США передасть списки переслідуваних Росією кримських татар. Раніше Ердоган уже сприяв звільненню з російської в'язниці заступників голови Меджлісу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Зараз ситуацію можна тільки умовно порівняти з тим, що відбувалося під час суду над Чийгозом та Умеровим.

Двох кримськотатарських лідерів звинувачували в "злочинах", які, вважаю, навіть для російського суду виглядали безглуздо. Ахтему Чийгозу приписували організацію масових заворушень у період, коли навіть з точки зору російського законодавства Крим не був частиною Російської Федерації. Ільмі Умерова звинувачували в публічному невизнанні анексії півострова, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Навіть для найбільш неупередженого спостерігача обидва, впевнений, були політичними в'язнями. І це могло послужити додатковим козирем для Реджепа Тайїпа Ердогана, домовлятися з Володимиром Путіним про їх звільнення. До речі, подробиці цього звільнення ‒ вірніше, того, про що насправді домовилися тоді президенти Росії і Туреччини ‒ досі нікому не відомі.

З Наріманом Джелялом усе набагато складніше. Йому приписують організацію "диверсії", підготовку вибуху на газогоні нібито за посередництва українських спецслужб. ФСБ вже вибиває "зізнання" в активістів, яких затримали разом із Джелялом, і демонструє їх на державних російських телеканалах. Можна зрозуміти, що в російських чекістів важлива мета ‒ показати Україну "державою-диверсантом", а Меджліс ‒ не просто вже як екстремістську, а як терористичну організацію.

І, звичайно ж, звільнити основного фігуранта майбутнього показового судового процесу ‒ означає зірвати всю цю велику гру, покликану виправдати можливу нову силову ескалацію в російсько-українських відносинах, новий можливий напад Росії на Україну.

Цілком можливо, що під час своєї поїздки до Сочі, запланованої на 29 вересня, президент Туреччини може почати з російським колегою попередні консультації щодо звільнення Джеляла та інших кримськотатарських активістів ‒ не будемо забувати, що для Туреччини це ще й важлива внутрішньополітична тема.

Однак навіть якщо звільнення й відбудеться, думаю, до нього мине ще чимало часу. Очевидно, Путін не відмовиться від судового процесу проти останнього з видних керівників Меджлісу, який залишався на окупованій території. Ми маємо почути на цьому процесі, який, не сумніваюся, буде організований у "найкращих" традиціях сталінських процесів над "шкідниками й диверсантами", всі ці безглузді звинувачення в організації диверсії.

А вже після цього можуть і дозріти умови для нових домовленостей Ердогана та Путіна ‒ але й вони, імовірно, залежатимуть від того, що зможе турецький президент запропонувати російському "натомість", чи виявляться в його розпорядженні чергові російські агенти, чи зацікавлений буде Путін у будь-яких нових компромісах щодо Сирії тощо.

Як показує історія зі звільненням Чийгоза та Умерова, Кремль азартно торгує чужою свободою. І це завжди потрібно пам'ятати, коли аналізуєш шанси на звільнення захоплених людей.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода