У світі йде війна на виживання. Позиції України – повний провал

На президенті вся відповідальність. Як за перемогу в економічній гонці, так і за шанс другого терміну, який йому потрібен

Напевно, ви чули, що цьогоріч світова економіка зросте на рекордні 5,6%. Згідно зі звітом Світового банку, це будуть найвищі темпи відновлення після рецесії за останні 80 років.

Так, це відновлення після пандемії, відкладені проєкти 2020 року і нові проєкти, що стимулюють зростання економік різних країн. З огляду на те, що це "середня температура по лікарні", то цифра дуже велика, адже розвинені країни ростуть в середньому на 1% максимум на 2% на рік. Країни, що розвиваються, - на 5-8% і навіть 12% на рік.

Україна відноситься до останніх, але… В 2021 році ми виростемо всього на 3,4%.

Уявіть гоночну трасу, де держави змагаються в швидкості розвитку, всі мчать вперед, налаштовуючи свої економіки, а Україна… Україна теж їде, відстаючи від усіх, навіть від своїх сусідів. Польська економіка виросте на 4,6%. Росія - на 4,2%. Туреччина - на 5,6%.

І позиції України - повний провал.

Якщо зазирнути трохи далі, то: країни, економіка яких розвивається швидше, створюють більше робочих місць, робочі місця створюють конкуренцію, конкуренція призводить до висмоктування трудових ресурсів сусідів.

За даними опитування OLX Робота, в 2021 році 63% українців, які шукають роботу, планують працювати за кордоном або розглядають такий варіант. В топі європейських країн, які залучають найбільше, виявилися Польща (її розглядає 50% опитаних), Чехія, Німеччина, Литва і Словаччина.

Дослідження показує, як і торік, стабільну тенденцію виїзду з України молодого працездатного населення у віці до 39 років.

Польща готує масштабні податкові пільги для заробітчан, які планують залишитися в цій країні мінімум на чотири роки. Активно українських заробітчан залучає Угорщина, не відстає й Німеччина, дозволяючи працювати за наявності підтвердженого німецькою стороною диплома за фахом. Українці працюють у Великій Британії, країнах Балтії, Греції, Іспанії, Італії.

Тим часом, Кабмін і Нацбанк з радістю рапортують, що заробітчани в Україні вже в поточному році перерахують більше $13 млрд. Створюючи там (не в Україні) ВВП мінімум на $35-$40 млрд.

А уряд не думає, що наші заробітчани і стимулюють зростання чужих економік, які вимагають ще більше українських трудових ресурсів?

Так ось, у світі йде не гонка, йде війна. Війна на виживання, в якій хороші всі методи.

Західні домінанти мають свій порядок денний, наші сусіди свій, але всі прагматично борються за виживання в агресивному капіталістичному світі, використовуючи всі доступні заходи:

- Протекціонізм (так, США це роблять ефективніше за інших, не відстають Німеччина, Китай, Росія);

- Фінансові інструменти (друк грошей, зростання держвидатків своїх країн в кредит, стимулювання власного внутрішнього споживання, фінансова експансія);

- Кредитування слабких для покупки своєї ж продукції. У підсумку сильні стимулюють свою економіку, створюють у себе робочі місця, створюючи собі ж ВВП, а слабкі влазять у борги, погіршують сальдо торгового балансу і додатково навантажують бюджет витратами;

- Вільна торгівля. Так, це теж інструмент, адже ви відкриваєте свій ринок тим, хто має більш ефективне виробництво за рахунок недоступних вам технологій, має нижчу собівартість за рахунок недоступних вам кредитів.

У підсумку, сильні стають сильнішими, слабкі - поступово розгубляться, входячи під протекторат сильних. І сила в цьому контексті це не гроші, це воля. Воля побудувати сильну країну, воля мати свій план і не танцювати під чужу дудку, воля брати на себе відповідальність.

А що Україна, запитаєте ви?

Україна збільшує експорт сировини, з якої в розвинених країнах створюють продукт з високою доданою вартістю. Україна збільшує експорт трудових ресурсів. Україна збільшує експорт мізків. Ті ж хвастощі IT-сектором у своїй основній масі є аутсорсингом продуктових світових компаній. Не в Україні їх центр прибутку.

Ми навіть свій план (стратегію) не можемо затвердити. Так, у березні 2021 року Кабмін уперше історії України прийняв довгострокову стратегію, але вона досі не затверджена Верховною Радою. Коли Кабмін зміниться, будемо нову приймати? У цій стратегії досі немає кроків із залучення інвестицій, стимулювання економіки (не на папері, а реальних). У нас немає інвестиційної стратегії. Немає стратегії розвитку людського капіталу. Немає міграційної політики. У нас немає жодної відповіді на питання, чому інвестор повинен вибрати Україну, а не Польщу, Угорщину, Туреччину, ОАЕ. У чому ми виграємо конкуренцію у них? Капіталом і людьми?

У нас є вільні економічні зони як у Польщі, Туреччині, Еміратах і ще більш ніж у 100 країнах? У нас є нульові податки як у Туреччині, ОАЕ? У нас є компенсація інвестицій як в Угорщині? У нас є податок на виведений що стимулює інвестиції? Чим ми конкуруємо? Відставання в економічній гонці - це діагноз.

Що робити?

Є два сценарії:

1. Продовжувати в тому ж дусі:

- відставати від усіх;

- чекати від'їзду основної маси працездатних;

- погіршувати умови бізнесу (податки, регулювання, корупція);

- відбирати у інвесторів власність;

- закривати очі на відсутність правосуддя (точніше воно є, але за дзвінком);

- дочекатися в 2025-2026 році колапсу державних фінансів, коли підвищення перед виборами пенсій буде нічим покривати, а зростання податків призведе до масових протестів і переносу бізнесів у інші країни

- і це я не говорю ще про регіональних князьків, які скоро перестануть дивитися на Київ, і про північного сусіда, який сидить у засідці.

Запам'ятайте. Рубікон 2025-2026 рік.

2. Прискорити розвиток і вступити в боротьбу за виживання.

- Потрібен свій амбітний план.

- ВВП Польщі в 2030 році буде більше $1 трлн, ВВП України близько $400 млрд (це в межах стратегії Кабміну 2030 якщо буде виконуватися). Питання, як з таким сценарієм нам конкурувати і чи конкуренція це?

- Потрібно ставити мету мати номінальний ВВП не менше $1 трлн (п'ятикратне зростання номінального ВВП з урахуванням інфляції і девальвації і 3,5 кратне зростання реального ВВП).

- Якщо ми хочемо в 3,5 разу підняти реальний ВВП, нам потрібно в 3,5 разу підняти продуктивність праці. А це цифровізація, автоматизація, роботизація, нові технології (у всіх секторах).

- Нові технології - це інвестиції.

- Інвестиції - це стимули, правила і безпека. Причому краще, ніж у всіх наших конкурентів.

- Правила і безпека - це судова система і правоохоронна. Інвестор не повинен гадати, коли і хто в нього може віджати бізнес.

- Стимули - це ефективна, проста фіскальна політика (Той же ПнВК, який прибирає необхідність оптимізувати, скорочує корупційну ренту і стимулює інвестиції і податок з продажів замість ПДВ, де немає втрати бізнесом ліквідності і немає паразитів, що сидять на схемах ПДВ, корупційної ренти за відшкодування ПДВ, та й в принципі немає безкоштовного кредитування держави грошима бізнесу).

- До стимулів відносяться й індустріальні парки з підведеною розвиненою інфраструктурою, і вільні економічні зони для створення інноваційних виробництв.

Це малий перелік кроків, але головний KPI - обсяг інвестицій, який притягається щорічно.

Президент озвучив план на $280 млрд до 2030 року. Нехай буде так, а це значить, що в середньому, в економіку України щорічно повинно бути залучено зовнішніх $30 млрд на рік.

2021 рік уже добігає кінця. Президент поставив гарну рамку і запустив проєкт "Велике будівництво", який, вважаю, дуже ефективним.

А значить, можуть так само успішно з'явитися інші проєкти:

- Велике енергетичне будівництво (самозабезпечення України газом, нафтопродуктами, дешевою атомною електроенергією та ядерним паливом).

- Велике авіаційне будівництво - реконструкція в форматі ДПП всіх аеропортів України і розвиток міжнародного пасажирського і торгового авіасполучення. Будівництво регіональних літаків, що зв'язують обласні аеропорти.

- Велике залізничне будівництво - створення по-справжньому швидкісних поїздів, власної тяги і ефективної системи управління залізниць, що знижують швидкість логістики і її вартість для клієнтів.

- Велике житлове будівництво - оновлення містами житлового фонду та міської комунальної інфраструктури (де більше 40% тепла і води просто йде в землю).

- Велике спортивне будівництво - розвиток по всій Україні якісної спортивної інфраструктури для масового спорту, стимулювання створення спортивних клубів.

- Велике морське будівництво - поглиблення портів і підведення залізничної інфраструктури, які дозволять зробити вартість перевалки в Україні найдешевшою на Чорному морі.

Але основні проєкти для приватного сектора:

1. Правовий захист. Якщо не можемо 30 років поміняти судову систему, потрібно, як заповідав Бендукідзе, привнести правову юрисдикцію, якій довіряють - британський суд. Найпростіше зробити як Астана і Дубай - створити спеціальну зону, фінансовий центр з британським судом.

2. Ринок капіталу. Бізнесу для розвитку потрібні гроші, дешеві і багато. Для цього необхідна недержавна накопичувальна пенсійна система і страхова медицина, які дадуть мільярди доларів ліквідності. Тільки після приходу цього капіталу можна розраховувати на мільярди грошей українців, що лежать під подушкою і гроші західних фондів.

3. Вільна економічна зона. Ковід порушив логістичні ланцюжки. Бізнес шукає можливості з Азії перенести виробництво ближче до Європи - основних ринків збуту. У світі 5000 ВЕЗ, в Україні жодної. Є шанс скористатися цим вікном можливостей. Але часу, від сили, рік-два.

4. Інновації. Стимулювання інновацій нерозривно пов'язане з досвіду Ізраїлю, США з сектором ВПК. Він у взаємодії з наукою і освітою може створити екосистему нових проривних технологій подвійного призначення. А тут потрібно і нове утворення і підтримка інновацій та гранти і навіть держзамовлення (так, США, Ізраїль, Німеччина мають держзамовлення, це нормально).

Можна продовжувати. Але навіть цього плану з надлишком достатньо для першого президентського терміну Зеленського. Чому мова про президента? Та тому, що сьогодні вже відбулася повна концентрація влади в Офісі президента. А, значить, на президенті і вся відповідальність. Як за перемогу в економічній гонці, так і за шанс другого терміну, який йому потрібен.

Оригінал