Розв'язати Третю світову Москва не наважилася

Про нещодавню концентрацію російських військ на кордонах України, можливість відновлення повномасштабного українсько-російський збройного конфлікту та наміри Москви останніми днями написано стільки, що можна вже відкривати цілу віртуальну бібліотеку. Утім, досі відсутня відповідь на питання: чому, власне, в Кремлі в останній момент все ж вирішили дати задній хід? Спробуємо розібратися.

Отже, сконцентрувавши війська поблизу кордонів України, організувавши у підконтрольних медіа галасливу пропагандистську антизахідну кампанію та спробувавши здійснити фактичну блокаду українських морських портів, Москва підійшла впритул до початку повномасштабного українсько-російського збройного конфлікту.

Між тим, розв'язати масштабну війну в самому центрі Європи, що може призвести до непередбачуваних наслідків, включаючи й Третю світову війну, Росії просто так ніхто не дозволить. Вірогідно, саме це намагалися пояснити "найбільш гарячим головам" у російському керівництву з Вашингтона та інших світових столиць. При цьому, йти на реальний озброєний конфлікт із НАТО Росія сьогодні явно не готова – про це об'єктивно свідчить як загальний стан її збройних сил, так і складне внутрішнє економічне і соціальне становище.

Тим більше, за відсутності хоч якоїсь підтримки з боку Пекіну, до думки кого Москва, що стала на шлях збереження сировинної моделі розвитку, наразі вже не може не прислухатися.

Поки що єдине, чого спромоглася досягти наразі Росія – вчергове предстати перед усім цивілізованим світом в якості малопередбачуваної і авантюрної ядерної держави та отримати черговий пакет американських санкцій. Безсумнівно, останні мілітаристські кроки російської влади викликали й хвилю серйозного занепокоєння серед найближчих сусідів Росії. І не лише тільки західних. Політики знову згадали, що українсько-російська війна несе загрозу миру і стабільності у Європі, навіть, якщо вона з якихось причин не перейшла у "гарячу фазу".

Кульмінацією останньої хвилі антизахідної істерії стало оголошення Москвою переліку так званих "недружніх країн", що ставить під сумнів саму адекватність сприйняття росіянами навколишнього світу. Ймовірно, й світ відреагує на цю дивну російську новацію відповідно.

Та чи означає усе це, що в Росії надовго залишили свої відверто агресивні плани щодо кінцевого примушення України до ерзац-миру, а фактично до принизливої капітуляції на своїх умовах? Очевидно, що ні.

Використовуючи популярну сьогодні в Кремлі термінологію зі світу тварин, можна сказати, що тамтешні гієни, вже відкусивши добрячий шмат від свого найближчого сусіда, лише терпляче чекають слушної нагоди. І, безумовно, накинуться на Україну, якщо вона сама ослабне настільки, що стане легкою здобиччю. А увага інших впливових учасників тваринної спільноти, пардон – шановних членів міжнародного співтовариства, у цей критичний для нас час буде привернута до якихось нагальних питань загально світового характеру – наприклад змін клімату, нестачі питної води або глобальної нерівності.

Олег Бєлоколос, для Gazeta.ua