Захід атакує. На Росію насувається новий 1991 рік

США і Європа шукають шлях відродження. РФ відводиться роль адреналіну

Публікація двох західних доповідей, в яких Росія згадується несхвально (британська доповідь "Глобальна Британія в століття конкуренції" і доповідь американської національної ради з розвідки "Зарубіжні загрози для американських виборів 2020 року"), інтерв'ю Байдена ABC з несподіваним "Ви думаєте, що він вбивця? - Угу. Так" і нові американські санкції - все це виглядає, як атака проти Росії. Але в цьому випадку Росія не самоціль. Росія - засіб. Провідні західні держави почали шукати шлях відродження, в якому Росії відводиться інструментальна роль. Коротше, роль адреналіну!

Втім, Росія давно грає свою роль в еволюції Заходу. І пора про це сказати.

Ми сприймаємо як аксіому, що 1991 рік і розвал СРСР були перемогою Заходу. Вірно лише частково. 1991 рік породив процеси, які призвели до кризи ліберальної демократії. Справа в тому, що СРСР, як альтернатива, змушував Захід зміцнювати не тільки свій військовий потенціал, а й свої принципи, і свою єдність.

Для Радянського Союзу Захід став викликом, який його надломив. Для Заходу СРСР був викликом, який зміцнював його життєздатність.

Для Радянського Союзу Захід став викликом, який його надломив. Для Заходу СРСР був викликом, який зміцнював його життєздатність

З розпадом СРСР у ліберальної спільноти зникла потреба в конкуренції. Пропала потреба в удосконаленні принципів. Зникнення ворога призвело до того, що зміцнення трансатлантичної єдності і гегемонії США перестали бути життєво необхідними.

Цінності відійшли на другий план, а на перший - вийшов інтерес. Захід відкрив свої кордони для чужих еліт, які принесли гниль. Виходить, що радянська імперія своїм відходом завдала Заходу удару у відповідь.

Сьогодні перед ліберальним співтовариством виникає роздоріжжя, куди йти. Ставити на перше місце геополітичний і економічний інтерес чи принципи - права людини, свободи і верховенство закону?

Стара Європа віддає перевагу інтересу. Про це говорить інвестиційна угода ЄС з Китаєм і підтримка Німеччиною газопроводу Nord Stream 2.

Америка за Байдена починає думати про повернення до лідерства через звернення до ідеології. Байден бачить світ як поле зіткнення демократії й авторитаризму. Створення Байденом The Quad - союзу Австралії, Індії, Японії та США на основі загальних принципів - це відображення нових настроїв.

Дійсно: шлях до відродження ліберальних демократій лежить через їх повернення до призабутих стандартів. Найшвидший спосіб повернутися до цінностей - через відштовхування від свого опонента. Кандидати на роль антагоністів зрозумілі: Китай і Росія.

Росію - розглядають як ворога, а Китай - як відповідального опонента

Але виявляється, що ставлення Заходу до своїх антагоністів різне. Так, Лондон говорить про Китай як "економічного конкурента" і "системний виклик". А Росія для Британії - "основна загроза її національній безпеці". Доповідь американської національної розвідки звинувачує Росію в тому, що вона займалася "підриванням довіри суспільства до виборів і загострювала соціально-політичний розкол у США". Китай отримав іншу характеристику: Китай "шукає стабільності у відносинах зі США".

Відчуваєте різницю? Росію - розглядають як ворога, а Китай - як відповідального опонента.

У США 45% американців вважають Китай основним ворогом, і тільки 26% вважає, що основний ворог - Росія. Але важливіше те, що 50% американців вважають Китай найбільшою економічною державою і тільки 37% вважають, що такою є США.

Віра в могутність Китаю (при нелюбові до нього) змушує Захід шукати гнучкі форми реагування на підйом Піднебесної. Пекін і Вашингтон разом намагаються знайти правила гри, які б запобігли їх зіткненню. Сам Китай не дражнить Захід - а тим більше Америку - без потреби. Не тягає Америку за бороду, не підставляється під відплату безглуздими авантюрами. Китайці зробили свої висновки, проаналізувавши російське втручання в наші вибори, і не готові ризикувати, говорить доповідь американської національної розвідки.

Пекін і Вашингтон разом намагаються знайти правила гри, які б запобігли їх зіткненню

Росію ж розглядають, як ворога, який вимагає відповіді за гру з вогнем. Західним прагматикам все складніше шукати в своїх відносинах з Москвою баланс між стримуванням і співробітництвом.

Повернення Америки до ідеології і моралі в політиці має підтримати її претензії на лідерство. Неминучий результат - підвищення конфронтаційності у відносинах Росії і США. Платити за конфронтацію буде російське громадянське суспільство і опозиція.

Тим часом, той факт, що Росія виявляється "хлопчиком для биття", дозволяє Китаю уникнути ролі основного противника Заходу. Росія в ролі охоронного "жилета" Китаю зручна і для Заходу, який отримає привід для регенерації і збереже бізнес-відносини з Пекіном.

Іронія в тому, що ранній Путін і Медведєв, співпрацюючи із Заходом, послаблювали його готовність до самозахисту. Пізній Путін з його антизахідною стратегією змушує Захід здригнутися і почати відновлювати атрофовану мускулатуру.

Путін змушує Захід здригнутися і почати відновлювати атрофовану мускулатуру

Конфронтація із Заходом в короткій перспективі здатна зміцнити самодержавство. Ми вже бачимо заклики до об'єднання навколо Путіна: не зафіксуєш позицію, опинишся в числі зрадників. А зовні надійним захисним засобом для Кремля залишається ядерна зброя.

Чим все це закінчиться для Росії у віддаленій перспективі? Відповідь варто шукати в 1991 році.

Дивлячись на західний істеблішмент (перш за все в континентальній Європі), є сумнів, що він зважиться вийти зі зручних відносин з опорою на інтерес. В такому випадку будемо гнити і розкладатися разом.

Але якщо радник Байден дійсно хоче консолідувати Захід на "основі боротьби з корупцією і клептократією", російській еліті є, про що турбуватися.

P.S. Росія в ролі адреналіну - дотепно! І ризиковано теж.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі