Із залежністю від спрощення потрібно боротися

Головний наркотик ХХІ століття - це простота. Така спокуслива, емоційна, бажана. Наш розум не здатний осягнути безкінечної складності світу навколо, тому змушений спрощувати. Свідомість автоматично фільтрує бурхливий потік інформації, який проривається крізь органи почуттів, і фокусує увагу на найважливішому. Звички звільняють від необхідності щодня приймати одні й ті ж самі рішення. Інтерфейси цифрових додатків і тяжка праця бізнесів ізолюють нас від складності реального світу. Я клікнув на товар, оплатив і очікую на доставку протягом 24 годин. Я не думаю про пекельні проблеми інтерфейсного дизайну, програмування, банкінгу і логістики, які потрібно було вирішити, щоб це стало можливим. А якщо доставка затримається, то можу поставити поганий відгук.

Простота - це добре. Аж поки ми не починаємо спрощувати те, що спрощенню не піддається. Навіщо вести довгі дискусії про державні політики, якщо можна спростити до формули "свій-чужий"? Свій лідер думок – завжди правий. Чужий - завжди бреше. Навіщо аналізувати медичну статистику і вивчати методології проведення досліджень? Якщо діагноз аутизму ставлять після щеплення, значить вакцини викликають аутизм. Навіщо слухати експертів з епідеміології з Гарварду і Стенфорду, які все життя поклали на дослідження епідемій? Адже носити маску ліньки, а вся ця пандемія вигадана елітами, щоб втілити свої зловісні плани. Нас тягне до простоти. І попит породжує пропозицію. Якщо соцмережі нудить від вічних сумнівів і сухого стилю експертів, значить кількість підписників буде зростати в тих, хто готовий говорити жаданою мовою "замовника": просто, емоційно, однозначно.

Врешті-решт, ми вже звикли до цього в масовій культурі, а відмовлятися від звичок складно. Видатні відкриття і досягнення, за якими стояли роки праці, спроби і невдачі, перетворюються в суспільній свідомості на анекдоти. "В саду на нього впало яблуко і він відкрив гравітацію", "заснув і уві сні побачив періодичну систему хімічних елементів", "приймав галюциногени, байдикував, а потім заснував найбільш дорогу компанію у світі". В популярних вигаданих світах купка героїв б'ється за долю світу з купкою злодіїв, а весь світ стоїть і спостерігає – щоб не перевантажити увагу глядача надмірною кількістю дійових осіб. У популярній теорії змови відомий кожному мільярдер, що хоче чіпувати весь світ, бореться зі жменькою героїв, що несуть світу правду - простіше і зрозуміліше, ніж пандемія нового вірусу, з непередбачуваними наслідками. Ім'я мільярдера на слуху, а от де той Ухань і що таке коронавіруси потрібно розбиратися.

Простота панує, але ніколи не зможе здобути остаточну перемогу. Бо реальній світ ніколи не дозволить цього. Ті, хто оперують у світі абсолютного спрощення приречені на поразку. Так само як приречений на поразку в перегонах гонщик із заплющеними очима. Простота потрібна нам, головне – слідкувати за дозою. Із залежністю від спрощення можна і потрібно боротися, створюючи бульбашки інтелектуального спротиву. Професійні спільноти. Публічні майданчики, обговорення на яких ставлять за мету не збільшення кількості підписників, а пошук істини. Групи друзів, з якими можна щиро говорити на складні теми і де правлять аргументи, а не емоції. Важливо почати говорити "не знаю" і "нині у нас недостатньо даних для змістовної відповіді". Потрібно оцінювати різні гіпотези не як ті, що нам подобаються і не подобаються, а присвоювати кожній на основі наявних доказів вірогідність істинності. Необхідно визнати, що хороші люди можуть бути поганими професіоналами, а навіть погані професіонали інколи бувають праві – тому і оцінювати не людей, а аргументи. Суть, а не форма. Докази, а не ідеологія. Так переможемо.

Оригінал