Путін, як і Сталін, може робити зі своїм народом все, що завгодно

1945 року президент США Рузвельт та прем'єр-міністр Великої Британії Черчилль офіційно віддали Сталіну Східну Європу і частину Німеччини. При цьому Велика Британія порушила офіційно взяті на себе зобов'язання перед законним урядом Польщі, окупованої 1939 року військами Німеччини та СРСР. Внаслідок цього Польща, Чехословаччина, Угорщина та Східна Німеччина майже на півстоліття опинилися під радянською/російською окупацією, яка принесла численні людські жертви. Скалічила життя кількох поколінь людей у цих країнах, які вимушені були "будувати соціалізм" під дулами російських автоматів. За тридцять років після того, 1975-го, ті ж самі Британія, США і решта західноєвропейських країн остаточно визнали цю окупацію, підписавши всім відомий Гельсінкський Акт. Окупація стала законною і довічною. І лише щасливий збіг історичних обставин дозволив окупованим країнам повернути свою незалежність. Що не повернуло мільйонів скалічених окупацією людських доль.

Хіба Черчилль та Рузвельт не знали у 1945 році про те, що являє собою сталінський СРСР і які страждання він принесе окупованим народам? Хіба не знали цього їхні наступники у 1975-му? Чудово знали. Із США та Західної Європи щодня транслювалися радіопрограми, які розповідали жителям СРСР та окупованих ним країн всю правду і про їхнє минуле та сьогодення. Так вони їм "допомагали"!

Чи могло все бути інакше? Чи могли США та Велика Британія піти всупереч Сталіну і не дати йому окупувати Східну Європу? Звісно, що могли би. Для цього у них були всі можливі ресурси, від військових до політичних. Чому це не було зроблено? Тому що вдома на Рузвельта і Черчилля очікували їхні виборці, які прагнули якнайшвидше відновити мирне життя після воєнних поневірянь. Вони могли просто не переобрати на наступних виборах партії своїх керівників, якби ті спрямували бюджетні мільярди не на програму післявоєнної відбудови Європи, а на збройне протистояння зі Сталіним.

У Сталіна цих проблем не було. Він міг робити зі своїм народом все, що завгодно, нічим не ризикуючи. Саме тому Рузвельт і Черчилль вимушені були поступитися і закрити очі на трагедію тієї частини Європи, що залишилась під сталінською окупацією. Про Азію не будемо – там сталося те ж саме.

Сьогодні все виглядає так само. З одного боку, є лідери цивілізованих країн, які мають сподобатись, насамперед, своїм виборцям. З іншого - Путін, який може робити все, що завгодно. А посередині ми – які теж можемо не переобрати владу, яка зробить щось не так, на нашу думку.

А тепер поставте себе на місце німецького, французького, американського чи ще якогось виборця. Що їм до України, яка сама не знає чого хоче і торгує із країною, яка на неї напала, і частина населення якої мріє повернутись до Путіна? Будуть ці виборці підтримувати уряди, які допомагатимуть Україні та воюватимуть з Росією, витрачаючи на це мільярди? Отож! Тому нам слід забути про те, що закордон нам допоможе і самим себе захищати. Інакше ніяк.

До речі, ви в курсі, що в Ефіопії нині вже який місяць йде війна із тисячами загиблих, мільйонами біженців та голодуючих? Не чули? Ось і німці та інші європейці разом із американцями нас не почують коли що. Хіба що висловлять стурбованість.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua