У нашої футбольної влади залишилася одна бригада арбітрів, готова судити так, як треба

У роки мого дитинства ходив анекдот про любов Лєніна до дітей. Ця любов доводилася прикладом зустрічі згаданого Лєніна із дівчинкою, якій він сказав "Добрий день!". А міг би і бритвою по горлу.

Точно так само можна говорити про роботу футбольної арбітрині Катерини Монзуль у вчорашньому фіналі Кубку України між київським "Динамо" і полтавською "Ворсклою". Що з того, що вона не зарахувала чистий гол у ворота "Ворскли"? Що з того, що у другій половині гри жінка із свистком щонайменше п'ять разів "не побачила", що м'яч йшов за лінію не від киян, а від полтавців? Що з того, що давала штрафні у бік "Динамо" за те, що гравців команди збивали з ніг суперники? Що з того, що зупиняла атаки киян запізнілими свистками на їхню користь? Зате Катерина Монзуль не зробила головного – не призначила у ворота "Динамо" пенальті на останніх хвилинах гри. Ба більше – навіть не вилучила нікого із динамівців з поля на перших хвилинах гри, як зробила це у Дніпрі три місяці тому!

Тому і не мають динамівці претензій до арбітрів! Бо знають, що могло бути набагато гірше! І нічого би нікому за це не було. Ми якось не помітили фундаментальних змін в українському футбольному арбітражі, що сталися після карантинної паузи. Коли раніше арбітр, який явно "напоров", помилившись у бік однієї команди, прагнув якось виправитись і "вирівняти гру", шукаючи порушення у суперника, то тепер і цього не потрібно! Просто виконуй, що сказали, і нічого тобі за це не буде! А не виконаєш – начувайся! Наслідок - у нашої футбольної влади лишилася лише одна (!) бригада арбітрів, що готова судити так, як треба. Інакше не призначали би одну й ту ж саму арбітриню чи не на всі матчі "Динамо".

Передбачаю заперечення. Мовляв, динамівці мають обігрувати ту "Ворсклу" у будь-якому стані за будь-якого суддівства! Згоден! Вони це цього сезону двічі зробили. Але що ти зробиш, коли кожен твій необережний рух може завершитися свистком на користь суперника плюс жовтою, а то й червоною карткою? Чому у кубковому фіналі "Ворскла" так легко проходила до воріт "Динамо"? А тому що динамівці просто боялися доторкнутися до суперників, знаючи про наслідки! Один необережний рух і ти вже "на карточці"! Після чого на суперника навіть дихати страшно! Звідси і помилки!

Я не збираюся жодним чином виправдовувати новоспечених володарів Кубка – у грі команди вагон недоліків, що показав попередній матч із "Шахтарем". Але ж і забувати про те, хто і як "диригує" грою на футбольних полях України, не варто!

Запитаєте, чому ж таки Монзуль не призначила пенальті у ворота "Динамо"? Думаю, що якби кияни повели у рахунку 2:1, то призначила би – нікуди би не поділася! Занадто вже привабливий сценарій вимальовувався – зухвалий аутсайдер із Полтави мужньо витримує тиск колишнього великого клубу і в серії пенальті здобуває Кубок! Тому завданням арбітрів було допомогти "Ворсклі" дотягнути до серії одинадцятиметрових, де і мало статися заплановане "диво"!

Не сталося. Але осад все одно залишився. Ми насправді маємо футбольну владу, яка піде на все заради досягнення мети. Нагоду переконатися у цьому ми ще матимемо, і не раз! Виходить, що все погано і безнадійно? Ми у дитинстві теж не сумнівалися, що Лєнін – це назавжди. І де тепер той Лєнін? Тому і з футболом у нас все буде врешті добре. Невідомо лише – коли.

Тому не будемо гнівити долю і ще раз подякуємо Катерині Монзуль за її доброту.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua