Після Криму, Донбасу і його вбивства почався транзит РФ у тоталітаризм радянського зразка

П'ята річниця з дня вбивства Бориса Нємцова - не просто привід згадати про відомого політика і громадського діяча, який не побоявся жорстко засудити путінську агресію проти України. Це ще й можливість зрозуміти, як змінився російський режим з 2014 року.

Анексія Криму стала демонстративним порушенням міжнародного права і зобов'язань самої Росії. Путін вирішив наплювати на будь-які правила, будь-які норми. Вбивство Нємцова стало продовженням цієї зневаги до правил - тільки вже негласних. До цієї загибелі вважалося, що люди, які були частиною політичної еліти країни, можуть відчувати себе у відносній безпеці навіть якщо виявляються опозиціонерами. Що таких людей в Росії не карають "за політику", - пише Віталій Портников для Еspreso.tv.

Вбивство Нємцова стало доказом того, що і ці правила змінилися. Колишній перший віце-прем'єр російського уряду, можливий спадкоємець Єльцина був вбитий у декількох десятках метрів від резиденції Путіна. Вбитий демонстративно, щоб всі розуміли - час вседозволеності завершився навіть для "принців". І не потрібно думати, що російська політична і підприємницька еліта не зробила з цього правильних висновків.

Якщо до 2014 року в Росії панував класичний пострадянський авторитарний режим, так після Криму, Донбасу і вбивства Нємцова почався транзит у тоталітаризм радянського зразка. І цей транзит триває на наших очах. Причому потрібно розуміти, що нова тоталітарна держава, яку будує Путін, просто не може обійтися ані без нових війн з Україною, ані без нової окупації українських територій, ані без спроб приєднати до Росії Україну і Білорусь.

Нємцов добре розумів це. І поплатився життям і за своє розуміння, і за свою біографію. За саме відчуття того, що міг бути президентом іншої Росії - країни, яка б не вбивала, не крала і не розкладалася б на наших очах.