Путін думав стратегічно. Зеленський не мав на це часу

Мирний процес – це наша розмова самих із собою. Росія миру не хоче

Це спроба зірвати мирний процес… Оце так заява верховного головнокомандувача воюючої країни.

Мирний процес кого з ким?

Стоять двоє чоловіків. Типу домовляються. Тут один другому дає в пику. А другий каже — це спроба зірвати наші мирні переговори. Давайте їх продовжимо. І знову отримує у писок. І знову каже, що потрібно продовжувати.

Мирний процес не відбуватиметься, поки одна зі сторін не прагне миру. Коли нарешті хтось зрозуміє, що не прагне. Росія не прагне миру. Росія прагне перемоги. І може іноді удавати, що прагне миру. І вірити їй у цьому — це навіть не відсутність стратегічного мислення. Це взагалі відсутність мислення.

Успішні мирні перемовини з погляду Росії — це коли Україна стоїть раком, і росіяни візують капітуляцію у нас на спині.

До такого моменту ми бажаємо продовжувати мирний процес? До такого моменту ми намагатимемось не дратувати її? Ну а раптом вона розсердиться і перестане удавати, що хоче зірвати мирний процес. І коли ми нарешті скажемо, що не абстрактні окупанти, а російські війська. Скільки разів треба отримати по пиці до цього? Скільки разів треба отримати по пиці, щоб зрозуміти, що мирний процес — це наша розмова самих із собою, а не перемовини з ворогом, як це має бути. Там ворог. І не треба дивитись йому у вічі. Хіба що через приціл снайперської гвинтівки.

Росія наш ворог. І не може людина, що очолює армію, яка має боронити країну від ворога, вважати її другом. Не має права! Це ворог, який поважає лише силу. І використовуватиме будь-яку слабкість і поступливість. І будь-яка поступка б'є і по самому президенту. Бо не маючи стратегічного мислення, він особисто відвів війська у Золотому. І саме туди прийшов Путін. Бо знав, що тепер скажуть українці про свого головнокомандувача. Бо Путін думав стратегічно. А Зеленський не мав на це часу. Бо нема ж часу подумати, треба війська розводити. Треба ж мирний процес прискорити.

І добре було б, коли так само лише це удавали, що ми прискорюємо мирний процес. Ні. Ми чесно робимо кроки назустріч. І щоразу потім отримуємо у писок. Дуже розумна поведінка. Це навіть тактику має набриднути. Не те що стратегу.

Оригінал