Нема кризи Заходу, є криза людства

Не буде цінностей свободи, гуманності і гідності в світі - не буде України

"Криза Заходу", "криза демократії" - чи це правильний діагноз?

Дивовижно, як деякі модні нині філософи чи політологи наввипередки повторюють мантру про "кризу Заходу" і "кризу демократії". Ніби відчувають у цьому якусь мазохістичну насолоду.

Але "Захід" і "демократія" зробили цих модних філософів можливими, бо створили культуру вільної думки, якою ці модні філософи так безвідповідально зловживають.

Вони мали би бити тривогу і закликати захищати цінності, які їх породили. Натомість вони меланхолійно констатують "кризу демократії", створюючи сенсовий вакуум, куди природно вливаються цінності антидемократії і нового авторитаризму.

Те саме було сто років тому, коли інші модні філософи так само меланхолійно міркували про "занепад Заходу" та всезагальну кризу. І тоді багатьох із тих модних філософів швидко спокусили нові "вожді" і "дуче", які непомітно для цих філософів мімікрували в зомбі.

Проблема ж не в "Заході". Ніякого "Заходу" немає. Є цінності свободи, гідності і гуманності, які на певному історичному проміжку (у другій половині ХХ ст.) "Захід" реалізував трохи краще, ніж інші. І те, що він сьогодні стає слабшим і сліпішим, мусить усіх нас всерйоз штирити.

Бо це той випадок, коли універсальне і національне в нас збігається: не буде цінностей свободи, гуманності і гідності в світі - не буде України як політичної спільноти. Тут патріотизм природно стає ліберальним, а лібералізм патріотичним.

Тому ніякий "Захід" не в кризі. Ми всі, як люди, як homo sapiens - ми в кризі, так. І якщо вдуматися в це, то це дуже сильно виносить мозок.

"Криза демократії" - це наша особиста, інтимна, близька, екзистенційна драма. Ми всі на сцені, а не в партері. І на кожному квадратному міліметрі нашої відповідальності ми маємо її рятувати, перезапускати і створювати заново.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал