На ринку землі селяни неспроможні конкурувати з олігархами. Отже абсолютна більшість земельних угідь відійде у їхню власність

Найважливішим питання внутрішньополітичного порядку денного є питання приватизації землі сільськогосподарського призначення. В оприлюдненому 11 листопада "Зверненні Президента України Володимира Зеленського стосовно впровадження прозорого ринку землі в Україні" це питання докладно висвітлене.

Президент вдався до очевидної маніпуляції. Він акцентував увагу на самому принципі права на володіння землею сільськогосподарського призначення. Доцільність створення ринку землі не оспорюється експертним середовищем. Єдине, що ставиться під сумнів, а якщо точніше, то категорично заперечується – то це доцільність надання юридичними особами права на приватизацію землі сільськогосподарського призначення. Річ у тім, що юридичні особи – це, насамперед, великі агрофірми, які вже нині, орендуючи ґрунти, створили справжні латифундії, цілком сумірні великим поміщицьким землеволодінням.

У зверненні президента чітко заявлено: право на володіння землею сільського господарського призначення отримають "тільки українські громадяни та компанії". Тобто великі агрохолдинги, які вже орендують землею, отримують право на її приватизацію. Нині українські селяни не мають коштів, аби купувати землю. Вільні кошти є тільки у промислово-фінансових груп, які в Україні традиційно іменуються "олігархічними". Таким чином, президент Зеленський відкриває шлях переходу тепер уже й землі сільськогосподарського призначення у власність олігархів, які володіють низкою природних монополій.

Які наслідки ухвалення цього закону? Залишимо за дужками суто економічний аспект, акцентувавши увагу на політичних і соціальних питаннях. Почнімо з соціального: українські селяни перетворюються на наймитів, які обслуговують агрофірми. Зберігається традиційна поселенська структура, що сформувалась іще в період існування кріпосного права: великі землеволодіння, поряд з якими поселення – місця концентрації робочої сили.

На ринку землі селяни неспроможні конкурувати з олігархами. Отже абсолютна більшість земельних угідь відійде у власність олігархів. Перетворення селян на наймитів – сільськогосподарський пролетаріат – визначить і відповідне ставлення до праці, ставлення до власності і ставлення до власників. Ця ситуація відкидає Україну в глибоке Середньовіччя й актуалізує призабуті питання "землі і волі". Звернувшись до історії України, до снаги бачити всі катастрофічні наслідки такої земельної реформи.

Замість того, аби відкривати шлях до фермерського землеволодіння, а це, по суті, шлях столипінських реформ, президент Зеленський повертає Україну в Середньовіччя, ставлячи селян перед необхідністю продавати свою працю, залишаючись наймитами на своїй землі.

Якщо пан Зеленський не розуміє наслідків, то хай запитає у свого рабина, що таке Коліївщина.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua