Важко жити в країні, де холопство приносить гроші, владу і народну любов. Важко таку країну захищати

Українського патріота і російського шовініста роз'єднує майже все. Але об'єднує презирство до холопа. До малоросійського холопа.

Російський шовініст готовий використовувати малоросійського холопа якщо йому потрібно з його допомогою завоювати або вкрасти українську землю, розбестити українську душу, заплювати українське небо. Але він потішається над його смішним геканьєм і шоканьєм, над його безглуздими підлітковими жартами, над його навмисним прагненням догодити. Російського шовініста нудить від усього цього, але він терпить - заради чужої землі і чужого неба. Якщо у нього все вийде, він чергового разу витре о холопа ноги і відправить на стайню жарти жартувати.

Український патріот готовий жертвувати своїм життям, своєю долею заради того, щоб холоп жив у мирі та безпеці. Холоп - його співвітчизник. Патріот захищає Україну. Холоп цього не помітить. Він розповість своїм дітям, що йому заважала жити "войовнича меншість", яка поставила бар'єр між чоботом господаря і його послужливим язиком. Але патріот все одно буде захищати і будувати країну, в якій - якщо у російського шовініста і його холопа нічого не вийде - йому доведеться і далі жити разом з холопами. Тому що холопи є його співвітчизниками.

Важко жити в країні, де холопство приносить гроші, владу і народну любов. Важко таку країну захищати. Але необхідно.

Необхідно просто тому, що ця країна - Україна. Холопство рано чи пізно відступає, діти і внуки вчорашніх холопів почнуть соромитися ганьби своїх батьків.

А Україна залишиться.

Оригінал